1 N ow David said, “Is there still anyone who is left of the house of Saul, that I may show him kindness for Jonathan’s sake?”

І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана.

2 A nd there was a servant of the house of Saul whose name was Ziba. So when they had called him to David, the king said to him, “ Are you Ziba?” He said, “At your service!”

А при Сауловім домі був раб, а ім'я йому Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: Чи ти Ціва? А той відказав: Раб твій!

3 T hen the king said, “ Is there not still someone of the house of Saul, to whom I may show the kindness of God?” And Ziba said to the king, “There is still a son of Jonathan who is lame in his feet.”

І сказав цар: Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку? І сказав Ціва до царя: Є ще син Йонатанів, кривий на ноги.

4 S o the king said to him, “Where is he?” And Ziba said to the king, “Indeed he is in the house of Machir the son of Ammiel, in Lo Debar.”

І сказав йому цар: Де він? А Ціва відказав цареві: Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі.

5 T hen King David sent and brought him out of the house of Machir the son of Ammiel, from Lo Debar.

І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару.

6 N ow when Mephibosheth the son of Jonathan, the son of Saul, had come to David, he fell on his face and prostrated himself. Then David said, “Mephibosheth?” And he answered, “Here is your servant!”

І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! А той відказав: Ось твій раб!

7 S o David said to him, “Do not fear, for I will surely show you kindness for Jonathan your father’s sake, and will restore to you all the land of Saul your grandfather; and you shall eat bread at my table continually.”

І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі.

8 T hen he bowed himself, and said, “What is your servant, that you should look upon such a dead dog as I?”

А той уклонився й сказав: Що твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?

9 A nd the king called to Ziba, Saul’s servant, and said to him, “I have given to your master’s son all that belonged to Saul and to all his house.

А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги, і до нього сказав: Усе, що було Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана.

10 Y ou therefore, and your sons and your servants, shall work the land for him, and you shall bring in the harvest, that your master’s son may have food to eat. But Mephibosheth your master’s son shall eat bread at my table always.” Now Ziba had fifteen sons and twenty servants.

І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефівошет, син пана твого, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А Ціва мав п'ятнадцять синів та двадцять рабів.

11 T hen Ziba said to the king, “According to all that my lord the king has commanded his servant, so will your servant do.” “As for Mephibosheth,” said the king, “he shall eat at my table like one of the king’s sons.”

І сказав Ціва до царя: Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб. А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі, як один із царських синів.

12 M ephibosheth had a young son whose name was Micha. And all who dwelt in the house of Ziba were servants of Mephibosheth.

А Мефівошет мав малого сина, а ім'я йому Міха. І всі, хто мешкав у домі Ціви, були раби для Мефівошета.

13 S o Mephibosheth dwelt in Jerusalem, for he ate continually at the king’s table. And he was lame in both his feet.

А Мефівошет сидів в Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кривий на обидві свої ноги.