1 N ow when they had escaped, they then found out that the island was called Malta.

А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.

2 A nd the natives showed us unusual kindness; for they kindled a fire and made us all welcome, because of the rain that was falling and because of the cold.

Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.

3 B ut when Paul had gathered a bundle of sticks and laid them on the fire, a viper came out because of the heat, and fastened on his hand.

Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...

4 S o when the natives saw the creature hanging from his hand, they said to one another, “No doubt this man is a murderer, whom, though he has escaped the sea, yet justice does not allow to live.”

Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!

5 B ut he shook off the creature into the fire and suffered no harm.

Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!

6 H owever, they were expecting that he would swell up or suddenly fall down dead. But after they had looked for a long time and saw no harm come to him, they changed their minds and said that he was a god.

А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...

7 I n that region there was an estate of the leading citizen of the island, whose name was Publius, who received us and entertained us courteously for three days.

Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.

8 A nd it happened that the father of Publius lay sick of a fever and dysentery. Paul went in to him and prayed, and he laid his hands on him and healed him.

І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.

9 S o when this was done, the rest of those on the island who had diseases also came and were healed.

Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.

10 T hey also honored us in many ways; and when we departed, they provided such things as were necessary. Arrival at Rome

Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

11 A fter three months we sailed in an Alexandrian ship whose figurehead was the Twin Brothers, which had wintered at the island.

А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.

12 A nd landing at Syracuse, we stayed three days.

І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.

13 F rom there we circled round and reached Rhegium. And after one day the south wind blew; and the next day we came to Puteoli,

А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,

14 w here we found brethren, and were invited to stay with them seven days. And so we went toward Rome.

де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.

15 A nd from there, when the brethren heard about us, they came to meet us as far as Appii Forum and Three Inns. When Paul saw them, he thanked God and took courage.

А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.

16 N ow when we came to Rome, the centurion delivered the prisoners to the captain of the guard; but Paul was permitted to dwell by himself with the soldier who guarded him. Paul’s Ministry at Rome

А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.

17 A nd it came to pass after three days that Paul called the leaders of the Jews together. So when they had come together, he said to them: “Men and brethren, though I have done nothing against our people or the customs of our fathers, yet I was delivered as a prisoner from Jerusalem into the hands of the Romans,

І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.

18 w ho, when they had examined me, wanted to let me go, because there was no cause for putting me to death.

Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.

19 B ut when the Jews spoke against it, I was compelled to appeal to Caesar, not that I had anything of which to accuse my nation.

Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.

20 F or this reason therefore I have called for you, to see you and speak with you, because for the hope of Israel I am bound with this chain.”

Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...

21 T hen they said to him, “We neither received letters from Judea concerning you, nor have any of the brethren who came reported or spoken any evil of you.

А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 B ut we desire to hear from you what you think; for concerning this sect, we know that it is spoken against everywhere.”

Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

23 S o when they had appointed him a day, many came to him at his lodging, to whom he explained and solemnly testified of the kingdom of God, persuading them concerning Jesus from both the Law of Moses and the Prophets, from morning till evening.

А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.

24 A nd some were persuaded by the things which were spoken, and some disbelieved.

І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 S o when they did not agree among themselves, they departed after Paul had said one word: “The Holy Spirit spoke rightly through Isaiah the prophet to our fathers,

Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 s aying, ‘Go to this people and say: “Hearing you will hear, and shall not understand; And seeing you will see, and not perceive;

промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!

27 F or the hearts of this people have grown dull. Their ears are hard of hearing, And their eyes they have closed, Lest they should see with their eyes and hear with their ears, Lest they should understand with their hearts and turn, So that I should heal them.”’

Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

28 “ Therefore let it be known to you that the salvation of God has been sent to the Gentiles, and they will hear it!”

Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

29 A nd when he had said these words, the Jews departed and had a great dispute among themselves.

Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 T hen Paul dwelt two whole years in his own rented house, and received all who came to him,

І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,

31 p reaching the kingdom of God and teaching the things which concern the Lord Jesus Christ with all confidence, no one forbidding him.

і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!