1 N ow Jacob dwelt in the land where his father was a stranger, in the land of Canaan.

І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 T his is the history of Jacob. Joseph, being seventeen years old, was feeding the flock with his brothers. And the lad was with the sons of Bilhah and the sons of Zilpah, his father’s wives; and Joseph brought a bad report of them to his father.

Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 N ow Israel loved Joseph more than all his children, because he was the son of his old age. Also he made him a tunic of many colors.

А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.

4 B ut when his brothers saw that their father loved him more than all his brothers, they hated him and could not speak peaceably to him.

І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 N ow Joseph had a dream, and he told it to his brothers; and they hated him even more.

І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.

6 S o he said to them, “Please hear this dream which I have dreamed:

І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 T here we were, binding sheaves in the field. Then behold, my sheaf arose and also stood upright; and indeed your sheaves stood all around and bowed down to my sheaf.”

А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.

8 A nd his brothers said to him, “Shall you indeed reign over us? Or shall you indeed have dominion over us?” So they hated him even more for his dreams and for his words.

І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 T hen he dreamed still another dream and told it to his brothers, and said, “Look, I have dreamed another dream. And this time, the sun, the moon, and the eleven stars bowed down to me.”

І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.

10 S o he told it to his father and his brothers; and his father rebuked him and said to him, “What is this dream that you have dreamed? Shall your mother and I and your brothers indeed come to bow down to the earth before you?”

І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?

11 A nd his brothers envied him, but his father kept the matter in mind. Joseph Sold by His Brothers

І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

12 T hen his brothers went to feed their father’s flock in Shechem.

І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 A nd Israel said to Joseph, “Are not your brothers feeding the flock in Shechem? Come, I will send you to them.” So he said to him, “Here I am.”

І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я!

14 T hen he said to him, “Please go and see if it is well with your brothers and well with the flocks, and bring back word to me.” So he sent him out of the Valley of Hebron, and he went to Shechem.

І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 N ow a certain man found him, and there he was, wandering in the field. And the man asked him, saying, “What are you seeking?”

І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?

16 S o he said, “I am seeking my brothers. Please tell me where they are feeding their flocks. ”

А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?

17 A nd the man said, “They have departed from here, for I heard them say, ‘Let us go to Dothan.’” So Joseph went after his brothers and found them in Dothan.

І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 N ow when they saw him afar off, even before he came near them, they conspired against him to kill him.

А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 T hen they said to one another, “Look, this dreamer is coming!

І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!

20 C ome therefore, let us now kill him and cast him into some pit; and we shall say, ‘Some wild beast has devoured him.’ We shall see what will become of his dreams!”

А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.

21 B ut Reuben heard it, and he delivered him out of their hands, and said, “Let us not kill him.”

І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!

22 A nd Reuben said to them, “Shed no blood, but cast him into this pit which is in the wilderness, and do not lay a hand on him”—that he might deliver him out of their hands, and bring him back to his father.

І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 S o it came to pass, when Joseph had come to his brothers, that they stripped Joseph of his tunic, the tunic of many colors that was on him.

І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 T hen they took him and cast him into a pit. And the pit was empty; there was no water in it.

І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.

25 A nd they sat down to eat a meal. Then they lifted their eyes and looked, and there was a company of Ishmaelites, coming from Gilead with their camels, bearing spices, balm, and myrrh, on their way to carry them down to Egypt.

І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.

26 S o Judah said to his brothers, “What profit is there if we kill our brother and conceal his blood?

І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?

27 C ome and let us sell him to the Ishmaelites, and let not our hand be upon him, for he is our brother and our flesh.” And his brothers listened.

Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.

28 T hen Midianite traders passed by; so the brothers pulled Joseph up and lifted him out of the pit, and sold him to the Ishmaelites for twenty shekels of silver. And they took Joseph to Egypt.

І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 T hen Reuben returned to the pit, and indeed Joseph was not in the pit; and he tore his clothes.

А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 A nd he returned to his brothers and said, “The lad is no more; and I, where shall I go?”

І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

31 S o they took Joseph’s tunic, killed a kid of the goats, and dipped the tunic in the blood.

А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 T hen they sent the tunic of many colors, and they brought it to their father and said, “We have found this. Do you know whether it is your son’s tunic or not?”

І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?

33 A nd he recognized it and said, “ It is my son’s tunic. A wild beast has devoured him. Without doubt Joseph is torn to pieces.”

А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!

34 T hen Jacob tore his clothes, put sackcloth on his waist, and mourned for his son many days.

І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...

35 A nd all his sons and all his daughters arose to comfort him; but he refused to be comforted, and he said, “For I shall go down into the grave to my son in mourning.” Thus his father wept for him.

І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.

36 N ow the Midianites had sold him in Egypt to Potiphar, an officer of Pharaoh and captain of the guard.

І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.