1 A nd the sons of the prophets said to Elisha, “See now, the place where we dwell with you is too small for us.

І сказали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.

2 P lease, let us go to the Jordan, and let every man take a beam from there, and let us make there a place where we may dwell.” So he answered, “Go.”

Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть.

3 T hen one said, “Please consent to go with your servants.” And he answered, “I will go.”

І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я піду.

4 S o he went with them. And when they came to the Jordan, they cut down trees.

І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.

5 B ut as one was cutting down a tree, the iron ax head fell into the water; and he cried out and said, “Alas, master! For it was borrowed.”

І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена!

6 S o the man of God said, “Where did it fall?” And he showed him the place. So he cut off a stick, and threw it in there; and he made the iron float.

І сказав Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!...

7 T herefore he said, “Pick it up for yourself.” So he reached out his hand and took it. The Blinded Syrians Captured

І він сказав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв...

8 N ow the king of Syria was making war against Israel; and he consulted with his servants, saying, “My camp will be in such and such a place.”

Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування.

9 A nd the man of God sent to the king of Israel, saying, “Beware that you do not pass this place, for the Syrians are coming down there.”

А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!

10 T hen the king of Israel sent someone to the place of which the man of God had told him. Thus he warned him, and he was watchful there, not just once or twice.

І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.

11 T herefore the heart of the king of Syria was greatly troubled by this thing; and he called his servants and said to them, “Will you not show me which of us is for the king of Israel?”

І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?

12 A nd one of his servants said, “None, my lord, O king; but Elisha, the prophet who is in Israel, tells the king of Israel the words that you speak in your bedroom.”

І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!...

13 S o he said, “Go and see where he is, that I may send and get him.” And it was told him, saying, “Surely he is in Dothan.”

А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!

14 T herefore he sent horses and chariots and a great army there, and they came by night and surrounded the city.

І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.

15 A nd when the servant of the man of God arose early and went out, there was an army, surrounding the city with horses and chariots. And his servant said to him, “Alas, my master! What shall we do?”

А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?

16 S o he answered, “Do not fear, for those who are with us are more than those who are with them.”

А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.

17 A nd Elisha prayed, and said, “ Lord, I pray, open his eyes that he may see.” Then the Lord opened the eyes of the young man, and he saw. And behold, the mountain was full of horses and chariots of fire all around Elisha.

І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!...

18 S o when the Syrians came down to him, Elisha prayed to the Lord, and said, “Strike this people, I pray, with blindness.” And He struck them with blindness according to the word of Elisha.

І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...

19 N ow Elisha said to them, “This is not the way, nor is this the city. Follow me, and I will bring you to the man whom you seek.” But he led them to Samaria.

І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію.

20 S o it was, when they had come to Samaria, that Elisha said, “ Lord, open the eyes of these men, that they may see.” And the Lord opened their eyes, and they saw; and there they were, inside Samaria!

І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!...

21 N ow when the king of Israel saw them, he said to Elisha, “My father, shall I kill them? Shall I kill them? ”

І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку?

22 B ut he answered, “You shall not kill them. Would you kill those whom you have taken captive with your sword and your bow? Set food and water before them, that they may eat and drink and go to their master.”

А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана.

23 T hen he prepared a great feast for them; and after they ate and drank, he sent them away and they went to their master. So the bands of Syrian raiders came no more into the land of Israel. Syria Besieges Samaria in Famine

І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.

24 A nd it happened after this that Ben-Hadad king of Syria gathered all his army, and went up and besieged Samaria.

І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.

25 A nd there was a great famine in Samaria; and indeed they besieged it until a donkey’s head was sold for eighty shekels of silver, and one-fourth of a kab of dove droppings for five shekels of silver.

І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла.

26 T hen, as the king of Israel was passing by on the wall, a woman cried out to him, saying, “Help, my lord, O king!”

І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!

27 A nd he said, “If the Lord does not help you, where can I find help for you? From the threshing floor or from the winepress?”

А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?

28 T hen the king said to her, “What is troubling you?” And she answered, “This woman said to me, ‘Give your son, that we may eat him today, and we will eat my son tomorrow.’

І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра.

29 S o we boiled my son, and ate him. And I said to her on the next day, ‘Give your son, that we may eat him’; but she has hidden her son.”

І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала свого сина.

30 N ow it happened, when the king heard the words of the woman, that he tore his clothes; and as he passed by on the wall, the people looked, and there underneath he had sackcloth on his body.

І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду!

31 T hen he said, “God do so to me and more also, if the head of Elisha the son of Shaphat remains on him today!”

І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!

32 B ut Elisha was sitting in his house, and the elders were sitting with him. And the king sent a man ahead of him, but before the messenger came to him, he said to the elders, “Do you see how this son of a murderer has sent someone to take away my head? Look, when the messenger comes, shut the door, and hold him fast at the door. Is not the sound of his master’s feet behind him?”

А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним.

33 A nd while he was still talking with them, there was the messenger, coming down to him; and then the king said, “Surely this calamity is from the Lord; why should I wait for the Lord any longer?”

Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?