1 N ow the sons of the men who tell what will happen in the future said to Elisha, “See, the place where we are living under your care is too small for us.

І сказали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.

2 L et us go to the Jordan and each of us cut down a tree there. And let us make a place for us to live there.” So Elisha said, “Go.”

Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть.

3 T hen one of them said, “Be pleased to go with your servants.” And Elisha answered, “I will go.”

І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я піду.

4 S o he went with them. When they came to the Jordan, they cut down trees.

І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.

5 B ut as one of them was cutting a tree, the ax head fell into the water. The man cried out, “It is bad, sir! The ax belongs to another man, and I was to return it.”

І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена!

6 T he man of God said, “Where did it fall?” And when he showed him the place, Elisha cut off a stick and threw it in, and the iron came to the top of the water.

І сказав Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!...

7 H e said, “Pick it up.” So his servant put out his hand and took it. Syrian Army Loses the Battle

І він сказав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв...

8 N ow the king of Syria was fighting a war against Israel. He had a meeting with his servants, and said, “This is the place where I will be staying.”

Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування.

9 T he man of God sent news to the king of Israel, saying, “Be careful that you do not pass this place. For the Syrians are coming down there.”

А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!

10 T he king of Israel sent men to the place where the man of God said there would be danger. So he saved himself there more than once or twice.

І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.

11 T he heart of the king of Syria was angry because of this. He called his servants and said to them, “Will you show me which one of us is helping the king of Israel?”

І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?

12 A nd one of his servants said, “None, my lord, O king. Elisha, the man of God who is in Israel, tells the king of Israel the very words you say in your bedroom.”

І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!...

13 S o he said, “Go and see where Elisha is, that I may send men to take him.” And he was told, “See, he is in Dothan.”

А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!

14 S o the king of Syria sent horses and war-wagons and an army of many soldiers there. They came during the night and gathered around the city.

І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.

15 T he servant of the man of God got up early and went out. And he saw an army with horses and war-wagons around the city. The servant said to Elisha, “It is bad, sir! What should we do?”

А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?

16 H e answered, “Do not be afraid. For those who are with us are more than those who are with them.”

А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.

17 T hen Elisha prayed and said, “O Lord, I pray, open his eyes, that he may see.” And the Lord opened the servant’s eyes, and he saw. He saw that the mountain was full of horses and war-wagons of fire all around Elisha.

І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!...

18 W hen the Syrians came against him, Elisha prayed to the Lord, saying, “Make these people blind, I pray.” So the Lord made them blind, as Elisha had said.

І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...

19 T hen Elisha said to them, “This is not the way. This is not the city. Follow me and I will bring you to the man you are looking for.” And he brought them to Samaria.

І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію.

20 W hen they had come to Samaria, Elisha said, “O Lord, open the eyes of these men. Let them see.” So the Lord opened their eyes, and they saw. They saw they were in the center of Samaria.

І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!...

21 W hen the king of Israel saw them, he said to Elisha, “My father, should I kill them? Should I kill them?”

І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку?

22 H e answered, “Do not kill them. Would you kill those you have taken against their will with your sword and bow? Give them bread and water. Let them eat and drink and return to their owner.”

А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана.

23 S o he made a big supper for them. When they had eaten and drunk, he sent them away. And they went to their owner. The Syrians sent no more small groups of soldiers into the land of Israel. Samaria’s Trouble

І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.

24 A fter this, Ben-hadad the king of Syria gathered all his army and went up against Samaria.

І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.

25 T here was a time of no food in Samaria. The Syrian army gathered around it, until a donkey’s head sold for eighty pieces of silver. A half cup of dove’s waste sold for five pieces of silver.

І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла.

26 A s the king of Israel was passing by on the wall, a woman cried out to him, “Help, my lord, O king!”

І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!

27 A nd he said, “If the Lord does not help you, from where can I help you? From the grain-floor, or from the grape-crusher?”

А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?

28 T hen the king said to her, “What is your trouble?” And she answered, “This woman said to me, ‘Give your son, so we may eat him today. And we will eat my son tomorrow.’

І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра.

29 S o we made my son ready to eat over the fire, and ate him. The next day I said to her, ‘Give your son, so we may eat him.’ But she has hidden her son.”

І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала свого сина.

30 W hen the king heard the words of the woman, he tore his clothes. He was passing by on the wall, and the people looked. They saw that he wore cloth made from hair under his clothes.

І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду!

31 T hen he said, “May God do so to me and more also, if the head of Elisha the son of Shaphat stays on him today.”

І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!

32 N ow Elisha was sitting in his house. And the leaders were sitting with him. The king sent a man, but before the man came to him, Elisha said to the leaders, “Do you see how this son of a killer has sent to take off my head? See, when the king’s man comes, shut the door. Hold the door shut against him. Is not the sound of his owner’s feet behind him?”

А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним.

33 W hile he was still talking with them, the king came down to him and said, “See, this trouble is from the Lord. Why should I wait for the Lord any longer?”

Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?