1 T hen Moses said to the heads of the families of the sons of Israel, “This is what the Lord has said.

(30-2) І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав:

2 I f a man makes a promise to the Lord, or swears that he will keep his promise, he must not break his word. He must do all that he said he would do.

(30-3) Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

3 I f a woman makes a promise to the Lord, and swears to keep her promise in her father’s house when she is young,

(30-4) А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості,

4 a nd if her father hears her promise and how she has sworn to keep it, and says nothing to her, then all her promises must be kept. She must keep every promise she has sworn to keep.

(30-5) і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою.

5 B ut if her father does not allow her to keep her promise on the day he hears of it, then she does not need to keep any of the promises she has sworn to keep. The Lord will forgive her because her father would not allow it.

(30-6) А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй.

6 “ If she gets married and has promises to keep because of what she swore without thinking,

(30-7) А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,

7 a nd if her husband hears of it and says nothing to her on the day he hears, then she must keep the promises she has sworn to keep.

(30-8) і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.

8 B ut if on the day he hears of it, her husband does not allow her to keep her promise, then she will not have to keep the promise that she had sworn to keep when she was not thinking. The Lord will forgive her.

(30-9) А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй.

9 “ A woman whose husband has died or left her must keep the promises she has sworn to keep.

(30-10) А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.

10 B ut if she has made a promise in her husband’s house, and she has sworn to keep a promise there

(30-11) А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою,

11 a nd if her husband hears of it, and does not go against her or say anything to her, then she must keep all the promises she had sworn to keep.

(30-12) а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний.

12 B ut if her husband does not allow her to keep her promises on the day he hears of them, then she does not have to keep the promises she had sworn to keep. If her husband will not let her keep them, the Lord will forgive her.

(30-13) А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй.

13 “ Her husband has the right to have her keep, or not keep, any promise she has sworn to keep.

(30-14) Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її.

14 B ut if her husband says nothing to her from day to day, then she must keep all her promises. He made her promises so they could not be changed, because he said nothing to her on the day he heard of them.

(30-15) А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

15 B ut if he will not allow her to keep her promises after he has heard of them, then her guilt will be on him.”

(30-16) А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її.

16 T hese are the Laws which the Lord told Moses, between a man and his wife, and between a father and his daughter, while she is young and in her father’s house.

(30-17) Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого.