1 T hen Moses answered, “What if they will not believe me or listen to me? They might say, ‘The Lord has not shown Himself to you.’”

І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!

2 T he Lord said to him, “What is that in your hand?” Moses said, “A stick.”

І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця.

3 T hen the Lord said, “Throw it on the ground.” So Moses threw it on the ground, and it became a snake. And Moses ran from it.

І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього.

4 B ut the Lord said to Moses, “Put out your hand and take it by its tail.” So Moses put out his hand and caught it. And it became a stick in his hand.

І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його.

5 T he Lord said, “By seeing this they may believe that the Lord, the God of their fathers, the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob, has shown Himself to you.”

Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова.

6 T he Lord said to him, “Put your hand inside your coat.” So Moses put his hand inside his coat. When he took it out, his hand had a bad skin disease and was white as snow.

І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!

7 T hen God said, “Put your hand inside your coat again.” So Moses put his hand inside his coat again. When he took it out of his coat, he saw that it had become like his other flesh.

А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.

8 G od said, “If they will not listen to you or believe you when they are shown the first thing, they may believe when this is shown to them.

І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.

9 B ut they might not believe even these two things or listen to what you say. So then take some water from the Nile and pour it on the dry ground. And the water you take from the Nile will become blood on the dry ground.”

І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.

10 M oses said to the Lord, “Lord, I am not a man of words. I have never been. Even now since You spoke to Your servant, I still am not. For I am slow in talking and it is difficult for me to speak.”

Та Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий.

11 T hen the Lord said to him, “Who has made man’s mouth? Who makes a man not able to speak or hear? Who makes one blind or able to see? Is it not I, the Lord?

І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь?

12 S o go now. And I will be with your mouth. I will teach you what to say.”

А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити.

13 B ut Moses said, “O Lord, I ask of You, send some other person.”

А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати.

14 T hen the anger of the Lord burned against Moses. He said, “Is not Aaron the Levite your brother? I know he can speak well. Also, he is coming to meet you. And when he sees you, he will be glad in his heart.

І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.

15 Y ou must speak to him and put the words in his mouth. I will be with your mouth and his mouth. I will teach you what you are to do.

І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.

16 H e will speak to the people for you. He will be a mouth for you. And you will be as God to him.

І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.

17 Y ou will take this special stick in your hand. And you will use it to make the special things happen for the people to see.” Moses Returns to Egypt

І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

18 T hen Moses left and returned to Jethro his father-in-law, and said to him, “I ask of you, let me return to my brothers in Egypt to see if they are still alive.” And Jethro said to Moses, “Go in peace.”

І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!

19 T he Lord said to Moses in Midian, “Return to Egypt. For all the men who wanted to kill you are dead.”

І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.

20 S o Moses took his wife and sons and put them on a donkey, and he returned to the land of Egypt. Moses also took the special stick of God in his hand.

І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.

21 T he Lord said to Moses, “When you return to Egypt, make sure you show Pharaoh all the works that I have placed in your power. But I will make his heart hard so that he will not let the people go.

І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.

22 T hen say to Pharaoh, ‘The Lord says this: “Israel is My son, My first-born.

І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.

23 A nd I say to you, ‘Let My son go. Let him work for Me.’ But if you will not let him go, I will kill your son, your first-born.”’”

І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.

24 T he Lord met Moses at a resting place on the way and would have put him to death.

І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.

25 B ut Zipporah took a knife and cut off her son’s piece of skin and threw it at Moses’ feet. And she said, “For sure you are a husband of blood to me.”

Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови!

26 T hen the Lord let him alone. Zipporah said, “You are a husband of blood,” because of the religious act of becoming a Jew.

І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання.

27 T he Lord said to Aaron, “Go to meet Moses in the desert.” So he went and met him at the mountain of God and kissed him.

І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.

28 M oses told Aaron all the words of the Lord with which He had sent him. And he told him about all the special works that the Lord had told him to do.

І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.

29 T hen Moses and Aaron went and gathered together all the leaders of the people of Israel.

І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів.

30 A aron spoke all the words which the Lord had spoken to Moses. Then he did all the special works for the people to see.

І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу.

31 S o the people believed. When they heard that the Lord cared about the people of Israel and had seen their suffering, they bowed to the ground and worshiped.

І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.