1 T he followers of Jesus were all together in one place fifty days after the special religious gathering to remember how the Jews left Egypt.

Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

2 A ll at once there was a sound from heaven like a powerful wind. It filled the house where they were sitting.

І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.

3 T hen they saw tongues which were divided that looked like fire. These came down on each one of them.

І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.

4 T hey were all filled with the Holy Spirit. Then they began to speak in other languages which the Holy Spirit made them able to speak.

Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

5 T here were many religious Jews staying in Jerusalem. They were from every country of the world.

Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

6 W hen they heard this strange sound, they gathered together. They all listened! It was hard for them to believe they were hearing words in their own language.

А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

7 T hey were surprised and wondered about it. They said to each other, “Are not these Galileans who are speaking?

Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

8 H ow is it that each one of us can hear his own language?

Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

9 W e are Parthians and Medes, Elamites and from the countries of Mesopotamia, Judea and Cappadocia, Pontus and in the countries of Asia,

Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

10 P hrygia and Pamphylia, Egypt and the parts of Libya near Cyrene. Some have come from the city of Rome. Some are Jews by birth and others have become Jews.

і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

11 S ome are also men of the countries of Crete and Arabia. They are speaking of the powerful works of God to all of us in our own language!”

юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

12 T hey were all surprised and wondered about this. They said to each other, “What can this mean?”

І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

13 B ut others laughed and made fun, saying, “These men are full of new wine.” Peter Preaches—What Joel Said Would Happen Has Happened

А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

14 T hen Peter stood up with the eleven missionaries and spoke with a loud voice, “Men of the country of Judea and all of you who are living in Jerusalem, I want you to know what is happening. So listen to what I am going to say.

Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

15 T hese men are not drunk as you think. It is only nine o’clock in the morning.

Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

16 T he early preacher Joel said this would happen.

а це те, що пророк Йоіл передрік:

17 G od says, ‘In the last days I will send My Spirit on all men. Then your sons and daughters will speak God’s Word. Your young men will see what God has given them to see. Your old men will dream dreams.

І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

18 Y es, on those I own, both men and women, I will send My Spirit in those days. They will speak God’s Word.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

19 I will show powerful works in the sky above. There will be things to see in the earth below like blood and fire and clouds of smoke.

І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

20 T he sun will turn dark and the moon will turn to blood before the day of the Lord. His coming will be a great and special day.

Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 I t will be that whoever calls on the name of the Lord will be saved from the punishment of sin.’ Peter Preaches—Jesus Shows Who He Is by What He Did

І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

22 “ Jewish men, listen to what I have to say! You knew Jesus of the town of Nazareth by the powerful works He did. God worked through Jesus while He was with you. You all know this.

Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 J esus was handed over to sinful men. God knew this and planned for it to happen. You had sinful men take Him and nail Him to a cross.

Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

24 B ut God raised Him up. He allowed Him to be set free from the pain of death. Death could not hold its power over Him. Peter Preaches—Jesus Shows Who He Is by What He Said

Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

25 “ David said this about Him, ‘I can see the Lord before me all the time. He is at my right side so that I do not need to be troubled.

Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 I am glad and my tongue is full of joy. My body rests in hope.

Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

27 Y ou will not leave my soul in death. You will not allow Your Holy One to be destroyed.

Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 Y ou have shown me the ways of life. I will be full of joy when I see Your face.’

Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

29 “ Brothers, I can tell you in plain words that our early father David not only died but was buried. We know where his grave is today.

Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

30 H e was one who spoke for God. He knew God had made a promise to him. From his family Christ would come and take His place as King.

А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

31 H e knew this before and spoke of Christ being raised from the dead. Christ’s soul would not be left in hell. His body would not be destroyed.

у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

32 J esus is this One! God has raised Him up and we have all seen Him.

Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 “ This Jesus has been lifted up to God’s right side. The Holy Spirit was promised by the Father. God has given Him to us. That is what you are seeing and hearing now!

А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 I t was not David who was taken up to heaven, because he said, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at My right side,

Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

35 f or those who hate You will be a place to rest Your feet.”’

доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

36 T he whole Jewish nation must know for sure that God has made this Jesus, both Lord and Christ. He is the One you nailed to a cross!” They Ask Peter What They Should Do

Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

37 W hen the Jews heard this, their hearts were troubled. They said to Peter and to the other missionaries, “Brothers, what should we do?”

Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

38 P eter said to them, “Be sorry for your sins and turn from them and be baptized in the name of Jesus Christ, and your sins will be forgiven. You will receive the gift of the Holy Spirit.

А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

39 T his promise is to you and your children. It is to all people everywhere. It is to as many as the Lord our God will call.”

Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

40 H e said many other things. He helped them understand that they should keep themselves from the sinful people of this day.

І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

41 T hose who believed what he said were baptized. There were about 3, 000 more followers added that day. The First Church

Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

42 T hey were faithful in listening to the teaching of the missionaries. They worshiped and prayed and ate the Lord’s supper together.

І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

43 M any powerful works were done by the missionaries. Surprise and fear came on them all.

І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

44 A ll those who put their trust in Christ were together and shared what they owned.

А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.

45 A s anyone had need, they sold what they owned and shared with everyone.

І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.

46 D ay after day they went to the house of God together. In their houses they ate their food together. Their hearts were happy.

І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,

47 T hey gave thanks to God and all the people respected them. The Lord added to the group each day those who were being saved from the punishment of sin.

вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.