1 I t pleased Darius to choose 120 captains to rule over the people. They would rule over the whole nation.

(6-2) Сподобалося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством.

2 A nd three leaders were to rule over them, and Daniel was one. The captains were to answer to them, so that the king might suffer no loss.

(6-3) А вище від них три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатрапи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодований.

3 T hen Daniel showed that he could do better work than the other leaders and captains because a special spirit was in him. So the king planned to give him power over the whole nation.

(6-4) Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством.

4 T hen the leaders and captains tried to find a reason to complain against Daniel about his duties over the nation. But they could not find any reason to complain or anything to blame him for, because he was faithful and honest and did not do anything wrong.

(6-5) Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього.

5 T hen these men said, “We will not find anything to say against Daniel unless it has to do with the Law of his God.”

(6-6) Тоді ці люди сказали: Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога.

6 S o these leaders and captains came as a group to the king and said, “King Darius, live forever!

(6-7) Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поспішили до царя, і так йому говорили: Царю Даріє, живи навіки!

7 A ll the leaders of the nation, the captains, the important men and the rulers have spoken with each other and have agreed that a new law should be made. The king should make a law that must be obeyed, saying that anyone who asks something of any god or man besides you, O king, for thirty days, must be thrown to the lions.

(6-8) Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев'ячої ями.

8 O king, make this law now and write your name on it so that it may not be changed. It will be by the law of the Medes and Persians, and cannot be changed.”

(6-9) Тепер, царю, затверди цю заборону, і напиши це писання, яке не могло б бути змінене за законом мідян та персів, що не міг би бути відмінений.

9 S o King Darius made the law and wrote his name on it.

(6-10) Тому цар Дарій написав це писання та заборону.

10 W hen Daniel knew that the king had written his name on this law, he went into his house where, in his upper room, he had windows open toward Jerusalem. There he got down on his knees three times each day, praying and giving thanks to his God, as he had done before.

(6-11) А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим.

11 T hen these men came as a group and found Daniel praying and asking favor from his God.

(6-12) Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.

12 S o they went to the king and spoke to him about his law, saying, “Did you not write your name on a law which says that anyone who asks something of any god or man besides you, O king, for thirty days, is to be thrown to the lions?” The king answered, “This is true. It is by the law of the Medes and Persians, which cannot be changed.”

(6-13) Тоді вони підійшли й розповіли перед царем про царську заборону: Чи ж не написав ти заборони, що кожна людина, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи людини, окрім від тебе, царю, буде вкинена до лев'ячої ями? Цар відповів та й сказав: Це слово певне, як право мідян та персів, що не може бути відмінене.

13 T hen they said to the king, “Daniel, who is one of the people brought from Judah, does not listen to you, O king. He is not obeying the law that you wrote your name on. He is still asking things of his God three times a day.”

(6-14) Тоді вони відповіли та й сказали перед царем: Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о царю, та на заборону, яку написав ти, і в три усталені порі на день приносить свою молитву.

14 W hen the king heard this, he was very troubled and tried to think of a way to save Daniel. Even until sunset he was trying to find a way to save him.

(6-15) Тоді цар, як почув це слово, сильно засмутився, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до заходу сонця силувався визволити його.

15 T hen these men came as a group to the king and said, “Understand, O king, that it is a law of the Medes and Persians that any law the king makes cannot be changed.”

(6-16) Того часу ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: Знай, царю, що за правом мідян та персів усяка заборона та постанова, яку цар установить, не може буде змінена.

16 S o the king had Daniel brought in and thrown into the place where lions were kept. The king said to Daniel, “May your God, Whom you are faithful to serve, save you.”

(6-17) Тоді цар звелів, і привели Даниїла, та й кинули до лев'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: Твій Бог, що ти Йому служиш, Він завжди врятує тебе!

17 A nd a stone was brought and laid over the mouth of the hole. The king marked it with his own special ring and with the rings of his important men, so that no one could save Daniel.

(6-18) І принесений був один камінь, і був покладений на отвір ями, а цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож, що не буде змінена Даниїлова справа.

18 T hen the king went to his beautiful house and spent the night without food and sleep. And nothing was brought to make him feel better. Daniel Is Saved from the Lions

(6-19) Тоді цар пішов до свого палацу, і провів ніч у пості, і до нього не впроваджено наложниці, а сон його помандрував від нього.

19 T he king got up at sunrise and went in a hurry to the place where lions were kept.

(6-20) Того часу цар устав за зірниці на світанку, і в поспіху пішов до лев'ячої ями.

20 W hen he came to the hole in the ground where Daniel was, he called to him with a troubled voice, “Daniel, servant of the living God, has your God, Whom you always serve, been able to save you from the lions?”

(6-21) А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів?

21 T hen Daniel said to the king, “O king, live forever!

(6-22) Тоді Даниїл заговорив із царем: Царю, навіки живи!

22 M y God sent His angel and shut the lions’ mouths. They have not hurt me, because He knows that I am not guilty, and because I have done nothing wrong to you, O king.”

(6-23) Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди.

23 T hen the king was very pleased and had Daniel taken up out of the hole in the ground. So they took Daniel out of the hole and saw that he had not been hurt at all, because he had trusted in his God.

(6-24) Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був виведений з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога свого.

24 T hen the king had those men brought to him who had spoken against Daniel. And they threw them with their wives and children into the hole with the lions. Even before they hit the bottom of the hole, the lions went after them and crushed all their bones.

(6-25) І сказав цар, і привели тих мужів, що донесли на Даниїла, і повкидали до лев'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жінок. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапали їх, і поторощили всі їхні кості.

25 T hen King Darius wrote to all the people of every nation and language who were living on the earth. He wrote, “May you have much peace!

(6-26) Того часу цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що мешкали по всій землі: Нехай мир вам примножиться!

26 I make a law that all those under my rule are to fear and shake before the God of Daniel. For He is the living God and He lives forever. His nation will never be destroyed and His rule will last forever.

(6-27) Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця.

27 H e saves and brings men out of danger, and shows His great power in heaven and on earth. And He has saved Daniel from the power of the lions.”

(6-28) Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев'ячої сили.

28 S o things went well for Daniel during the rule of Darius and during the rule of Cyrus the Persian.

(6-29) І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського.