1 W hen Saul returned from following the Philistines, he was told, “See, David is in the desert of Engedi.”

(24-2) І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді.

2 T hen Saul took 3, 000 chosen men from all Israel, and went to find David and his men in front of the Rocks of the Wild Goats.

(24-3) І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель.

3 H e came to the places where the sheep were kept on the way. There was a cave there, and Saul went in to get rid of his body waste. Now David and his men were sitting farther back in the cave.

(24-4) І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.

4 D avid’s men said to David, “See, this is the day the Lord told you, ‘See, I am about to give the one who hates you into your hand. You will do to him what you think is best.’” Then David got up and cut off a piece of Saul’s clothing in secret.

(24-5) І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща.

5 A fter this, David felt guilty in his heart because he had cut off a piece of Saul’s clothing.

(24-6) І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.

6 S o he said to his men, “May the Lord not let me put out my hand against my leader, for he is the Lord’s chosen one.”

(24-7) І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!

7 D avid stopped his men with these words. He did not let them go against Saul. So Saul stood up and left the cave, and went on his way.

(24-8) І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.

8 A fter this David got up and went out of the cave and called to Saul, saying, “My lord the king!” When Saul looked behind him, David put his face to the ground, showing much respect.

(24-9) А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.

9 D avid said to Saul, “Why do you listen to the words of men who say, ‘David wants to hurt you’?

(24-10) І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?

10 S ee, your eyes have seen how the Lord gave you to me today in the cave. Some told me to kill you, but I had pity on you. I said, ‘I will not put out my hand against my leader, for he is the Lord’s chosen one.’

(24-11) Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!

11 N ow, my father, see the piece of your clothing in my hand. I cut off the piece of your clothing but did not kill you. So know and understand that I have no desire to do wrong to you. I have not sinned against you, yet you come wanting to kill me.

(24-12) І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!

12 M ay the Lord judge between you and me. May He punish you for your action against me. But my hand will not be against you.

(24-13) Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!

13 A s the men of long ago said in their wisdom, ‘Out of the sinful comes sin,’ but my hand will not be against you.

(24-14) Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!

14 A fter whom has the king come out? After whom are you running? After a dead dog? After a little bug?

(24-15) За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?

15 M ay the Lord be the One to judge between you and me. May He see and help me, and save me from you.”

(24-16) І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.

16 W hen David had finished speaking to Saul, Saul said, “Is this your voice, my son David?” Then Saul gave a loud cry.

(24-17) І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав.

17 H e said to David, “You are more right and good than I. For you have brought good to me, while I have done wrong to you.

(24-18) І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо.

18 Y ou have said today that you have done good to me. The Lord gave me to you and you did not kill me.

(24-19) Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.

19 I f a man finds the one who hates him, will he let him go away safe? May the Lord bring good to you for what you have done for me this day.

(24-20) Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.

20 N ow I know that you will be king for sure. The nation of Israel will be made strong under your power.

(24-21) А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.

21 S o promise to me by the Lord that you will not destroy my children after me. Promise that you will not destroy my name from my father’s family.”

(24-22) А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.

22 D avid gave Saul his promise, and Saul went home. But David and his men went up to the safe place.

(24-23) І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.