1 T his letter is from Paul. I have been chosen by God to be a missionary for Jesus Christ. Timothy is here with me and is writing to you also. We are writing to God’s church in the city of Corinth and to all of God’s people in the country of Greece.

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,

2 M ay you have loving-favor and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.

благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 W e give thanks to the God and Father of our Lord Jesus Christ. He is our Father Who shows us loving-kindness and our God Who gives us comfort.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

4 H e gives us comfort in all our troubles. Then we can comfort other people who have the same troubles. We give the same kind of comfort God gives us.

що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

5 A s we have suffered much for Christ and have shared in His pain, we also share His great comfort.

Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.

6 B ut if we are in trouble, it is for your good. And it is so you will be saved from the punishment of sin. If God comforts us, it is for your good also. You too will be given strength not to give up when you have the same kind of trouble we have.

Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.

7 O ur hope for you is the same all the time. We know you are sharing our troubles. And so you will share the comfort we receive.

А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

8 W e want you to know, Christian brothers, of the trouble we had in the countries of Asia. The load was so heavy we did not have the strength to keep going. At times we did not think we could live.

Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.

9 W e thought we would die. This happened so we would not put our trust in ourselves, but in God Who raises the dead.

Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

10 Y es, God kept us from what looked like sure death and He is keeping us. As we trust Him, He will keep us in the future.

що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,

11 Y ou also help us by praying for us. Many people thank God for His favor to us. This is an answer to the prayers of many people. Paul Wants to Visit Corinth

як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.

12 I am happy to say this. Whatever we did in this world, and for sure when we were with you, we were honest and had pure desires. We did not trust in human wisdom. Our power came from God’s loving-favor.

Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

13 W e write to you only what we know you can understand. I hope you will understand everything.

Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,

14 W hen the Lord Jesus comes again, you can be as proud of us as we will be proud of you. Right now you do not understand us real well.

як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 I t was because of this, I wanted to visit you first. In that way, you would be helped two times.

І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,

16 I wanted to stop to visit you on my way to the country of Macedonia. I would stop again as I came from there. Then you could help me on my way to the country of Judea.

і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.

17 Y es, I changed my mind. Does that show that I change my mind a lot? Do I plan things as people of the world who say yes when they mean no? You know I am not like that!

Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

18 A s God is true, my yes means yes. I am not the kind of person who says one thing and means another.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

19 T imothy and Silvanus and I have preached to you about Jesus Christ, the Son of God. In Him there is no yes and no. In Him is yes.

Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.

20 J esus says yes to all of God’s many promises. It is through Jesus that we say, “Let it be so,” when we give thanks to God.

Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

21 G od is the One Who makes our faith and your faith strong in Christ. He has set us apart for Himself.

А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,

22 H e has put His mark on us to show we belong to Him. His Spirit is in our hearts to prove this.

Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

23 I call on God to look into my heart. The reason I did not come to the city of Corinth was because I did not want my strong words to hurt you.

А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

24 W e are not the boss of your faith but we are working with you to make you happy. Your faith is strong.

не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!