1 N ow David’s son Absalom had a beautiful sister whose name was Tamar. And David’s son Amnon loved her.

І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.

2 A mnon was so troubled because of his sister Tamar that he became sick. She was a woman who had never had a man, and Amnon thought how hard it would be to have her.

І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити.

3 B ut Amnon had a friend whose name was Jonadab. He was the son of David’s brother Shimeah. And Jonadab was very good at making plans.

А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий.

4 H e said to Amnon, “O son of the king, why are you so sad from day to day? Will you not tell me?” Amnon said to him, “I am in love with Tamar, the sister of my brother Absalom.”

І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома.

5 T hen Jonadab said to him, “Lie down on your bed and pretend to be sick. When your father comes to see you, say to him, ‘I beg you, let my sister Tamar come and give me some food to eat. Let her make food ready here so I can see it and eat it from her hand.’”

І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її.

6 S o Amnon lay down and pretended to be sick. When the king came to see him, Amnon said to him, “I beg you, let my sister Tamar come and make two loaves beside me, that I may eat from her hand.”

І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки.

7 T hen David sent home for Tamar, saying, “Go now to your brother Amnon’s house, and make food for him.”

І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу.

8 S o Tamar went to her brother Amnon’s house. He was lying down. And she took dough and made loaves so he could watch. Then she baked them ready to eat.

І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.

9 A nd she took the dish and held it out in front of him. But he would not eat. Amnon said, “Have everyone leave me.” So everyone left him.

І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди.

10 T hen Amnon said to Tamar, “Bring the food to my room, so I may eat from your hand.” So Tamar took the loaves she had made and brought them to her brother Amnon in his room.

І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.

11 W hen she brought them to him to eat, he took hold of her and said, “Come, lie with me, my sister.”

І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!...

12 B ut she said, “No, my brother. Do not make me. For such a thing is not done in Israel. Do not do this bad and foolish thing!

А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти.

13 A s for me, where could I get rid of my shame? And as for you, you would be like one of the fools in Israel. So now I beg you, speak to the king, for he will not keep me from you.”

І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі...

14 B ut Amnon would not listen to her. Being stronger than she, he made her lay with him.

Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею...

15 T hen Amnon hated her very much. He hated her more than he had loved her. He said to her, “Get up! Go away!”

І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі...

16 B ut she said to him, “No! Sending me away is worse than what you have done to me!” But he would not listen to her.

А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати.

17 H e called the young man who helped him and said, “Throw this woman out of my house, and lock the door behind her.”

І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері...

18 N ow she was wearing a dress which covered her arms. For this is how the king’s daughters dressed when they had never had a man. The man who helped Amnon took her out and locked the door behind her.

А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері.

19 T hen Tamar put ashes on her head. She tore the dress she was wearing which covered her arms. And she put her hand on her head and went away with a loud cry.

А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила...

20 A bsalom her brother said to her, “Has your brother Amnon been with you? Be quiet now, my sister. He is your brother. Do not take this to heart.” So Tamar stayed in her brother Absalom’s house, sad and alone.

І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома.

21 W hen King David heard about all this, he was very angry.

А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався!

22 B ut Absalom did not speak good or bad to Amnon. Absalom hated Amnon because he had put his sister to shame. Absalom Kills Amnon

І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару.

23 A fter two full years, Absalom had men cut the wool from the sheep in Baal-hazor, near Ephraim. And Absalom asked all the king’s sons to come.

І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів.

24 H e came to the king and said, “See, your servant has men to cut the wool from the sheep. Let the king and his men go with your servant.”

І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом.

25 B ut the king said to Absalom, “No, my son. We should not all go, or we will be trouble for you.” Absalom tried to talk him into going. The king prayed that good would come to him, but he would not go with him.

І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його.

26 T hen Absalom said, “If you will not go, let my brother Amnon go with us.” And the king said to him, “Why should he go with you?”

І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою?

27 B ut when Absalom kept asking him, he let Amnon and all the king’s sons go with him.

Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.

28 T hen Absalom told his servants, “Watch when Amnon’s heart is happy with wine. When I say to you, ‘Kill Amnon,’ then put him to death. Do not be afraid. Have not I myself told you to do it? Have strength of heart.”

А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!...

29 S o Absalom’s servants did to Amnon just as Absalom had told them. Then all the king’s sons got up on their horses and left in a hurry.

І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

30 W hile they were on their way, the news came to David, saying, “Absalom has killed all the king’s sons. Not one of them is left.”

І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного...

31 T he king got up and tore his clothes, and lay on the ground. And all his servants standing beside him tore their clothes.

І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами.

32 B ut Jonadab, the son of David’s brother Shimeah, said, “Do not let my lord think they have killed all the young men, the king’s sons. Only Amnon is dead. Absalom has wanted to kill him since the day he put his sister Tamar to shame.

І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару.

33 S o do not let my lord the king take this to heart and think that all the king’s sons are dead, for only Amnon is dead.” Absalom Goes to Geshur

А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон.

34 N ow Absalom had run away. And the young man who kept watch looked up and saw many people coming from the road behind him by the side of the mountain.

І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори.

35 J onadab said to the king, “See, the king’s sons have come. What your servant said is true.”

І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося.

36 A s soon as he had finished speaking, the king’s sons came and cried in a loud voice. The king and all his servants cried also.

І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем...

37 A bsalom ran away and went to Talmai the son of Ammihud, the king of Geshur. And David was filled with sorrow for his son every day.

А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.

38 S o Absalom had run away to Geshur, and was there three years.

А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.

39 T he spirit of King David wanted very much to go out to Absalom. For he was comforted about Amnon, since he was dead.

І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.