1 T here was a long war between the family of Saul and the family of David. David became stronger and stronger. But the family of Saul became weaker and weaker. David’s Sons

І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.

2 S ons were born to David at Hebron. His first-born was Amnon, by David’s wife Ahinoam of Jezreel.

І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;

3 H is second son was Chileab, by Abigail who had been the wife of Nabal of Carmel. The third was Absalom the son of Maacah, the daughter of Talmai, king of Geshur.

а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

4 T he fourth was Adonijah the son of Haggith. The fifth was Shephatiah the son of Abital.

а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,

5 A nd the sixth was Ithream, by David’s wife Eglah. These sons were born to David at Hebron. Abner Goes over with David

а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.

6 W hile there was war between the family of Saul and the family of David, Abner was making himself strong in the family of Saul.

І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

7 N ow Saul had a woman acting as his wife whose name was Rizpah, the daughter of Aiah. Ish-bosheth said to Abner, “Why have you gone in to the woman who acted as my father’s wife?”

І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?

8 A bner was very angry because of Ish-bosheth’s words, and said, “Am I a dog’s head that belongs to Judah? Today I show kindness to the family of your father Saul, to his brothers and to his friends. I have not given you into David’s hands. Yet today you say I am guilty because of this woman.

І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?

9 M ay God do so to Abner, and more also, if I do not do for David what the Lord has promised him.

Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,

10 H e has promised to build the throne of David over Israel and over Judah, from Dan to Beersheba.”

щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.

11 A nd Ish-bosheth could not answer Abner, because he was afraid of him.

І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.

12 T hen Abner sent men with news to David at Hebron, saying, “Whose land is this? Make your agreement with me, and I will help you bring all Israel over to you.”

І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.

13 D avid said, “Good! I will make an agreement with you. But you must do one thing that I say. You will not see my face unless you first bring Saul’s daughter Michal when you come to see me.”

А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.

14 T hen David sent men to Saul’s son Ish-bosheth, saying, “Give me my wife Michal. I was married to her by giving a hundred pieces of skin from the sex parts of the Philistines.”

І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.

15 S o Ish-bosheth sent men to take her from her husband Paltiel the son of Laish.

І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16 B ut her husband went with her, crying as he went. He followed her as far as Bahurim. Then Abner said to him, “Go, return.” So he returned.

І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся.

17 N ow Abner spoke with the leaders of Israel, saying, “In times past you wanted David to be your king.

А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

18 N ow make it happen! For the Lord has said of David, ‘By the hand of My servant David I will save My people Israel from the Philistines and from all those who hate them.’”

А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.

19 A bner spoke to Benjamin also. Then Abner went to Hebron to tell David all that Israel and the whole family of Benjamin thought was good to do.

І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.

20 A bner came with twenty men to David at Hebron. And David made a special supper for Abner and the men who were with him.

І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.

21 A bner said to David, “Let me go and gather all Israel to my lord the king so they may make an agreement with you. Then you may be king over all your heart desires.” So David sent Abner away, and he went in peace. Joab Kills Abner

І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.

22 T hen David’s servants and Joab came from a battle and brought with them many good things they had taken. But Abner was not with David in Hebron, for David had sent him away. Abner had gone in peace.

Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

23 W hen Joab and the army with him came, it was told to Joab, “Abner the son of Ner came to the king. And the king has sent him away in peace.”

А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.

24 T hen Joab came to the king and said, “What have you done? See, Abner came to you. Why then have you sent him away, so that he is gone?

І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?

25 Y ou know Abner the son of Ner. He came to fool you, and to learn about your going out and coming in. He came to learn all that you are doing.”

Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.

26 W hen Joab left David, he sent men after Abner. They brought him back from the well of Sirah. But David did not know it.

І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27 W hen Abner returned to Hebron, Joab took him aside into the center of the gate to speak with him alone. There Joab hit him in the stomach and killed him because of the blood of his brother Asahel.

І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.

28 W hen David heard about it, he said, “I and my nation are forever without guilt before the Lord, from the blood of Abner the son of Ner.

А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.

29 M ay the guilt be on the head of Joab and all his father’s family. May the family of Joab never be without one who has a flow from his body, or a bad skin disease, or the need to use a walking stick. Or may his family never be without one who falls by the sword, or who needs more bread.”

Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!

30 S o Joab and his brother Abishai killed Abner because he had killed their brother in the battle at Gibeon. David Shows Sorrow for Abner

А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.

31 T hen David said to Joab and all the people who were with him, “Tear your clothes and dress in clothes made from hair. Cry in sorrow in front of Abner.” And King David walked behind the box in which the dead man was carried.

І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами.

32 T hey buried Abner in Hebron. And the king cried in a loud voice at Abner’s grave. All the people cried.

І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.

33 T he king sang a song of sorrow for Abner, saying, “Should Abner die as a fool dies?

І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?

34 Y our hands were not tied. Your feet were not put in chains. You have fallen as one falls in front of the sinful.” And all the people cried again over him.

Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.

35 T hen all the people came to try to talk David into eating bread while it was still day. But David promised, saying, “May God do so to me, and more also, if I taste bread or anything else before the sun goes down.”

І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!

36 A ll the people saw it, and it pleased them. Everything the king did pleased all the people.

А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.

37 S o all the people and all Israel understood that day that it had not been the king’s will to kill Abner the son of Ner.

І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

38 T hen the king said to his servants, “Do you not know that a leader, and a great man has fallen this day in Israel?

І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

39 A nd I am weak today, even if I was chosen to be king. The sons of Zeruiah are too hard for me. May the Lord pay the sinner for his sin.”

А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!