1 ¶ Now there was long war between the house of Saul and the house of David, but David waxed stronger and stronger, and the house of Saul waxed weaker and weaker.
І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.
2 A nd sons were born unto David in Hebron; and his firstborn was Amnon, of Ahinoam, the Jezreelitess;
І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;
3 a nd his second, Chileab, of Abigail who had been the wife of Nabal of Carmel; and the third, Absalom, the son of Maacah the daughter of Talmai, king of Geshur;
а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
4 a nd the fourth, Adonijah, the son of Haggith; and the fifth, Shephatiah, the son of Abital;
а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,
5 a nd the sixth, Ithream, by Eglah, David’s wife. These were born to David in Hebron.
а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.
6 A nd it came to pass while there was war between the house of Saul and the house of David, that Abner made himself strong for the house of Saul.
І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.
7 ¶ And Saul had a concubine, whose name was Rizpah, the daughter of Aiah. And Ishbosheth said to Abner, Why hast thou gone in unto my father’s concubine?
І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?
8 T hen Abner was very angry for the words of Ishbosheth and said, Am I a dog’s head in regard to Judah? I have shown mercy this day unto the house of Saul, thy father, to his brethren, and to his friends and have not delivered thee into the hand of David that thou dost charge me today with iniquity concerning this woman?
І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?
9 L et God do to Abner and more also unless, as the LORD has sworn to David, so do I unto him,
Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,
10 t o translate the kingdom from the house of Saul and to set up the throne of David over Israel and over Judah from Dan even to Beersheba.
щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.
11 A nd he could not answer Abner a word again because he feared him.
І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.
12 A nd Abner sent messengers to David on his behalf, saying, Whose is the land? And that they should also say, Make thy covenant with me, and, behold, my hand shall be with thee, to bring about all Israel unto thee.
І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.
13 A nd he said, Good; I will make a covenant with thee, but one thing I require of thee, that is, Thou shalt not see my face except thou first bring Michal, Saul’s daughter, when thou comest to see my face.
А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.
14 A fter this, David sent messengers to Ishbosheth, Saul’s son, saying, Deliver me my wife Michal, which I espoused to me for one hundred foreskins of the Philistines.
І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.
15 S o Ishbosheth sent and took her from her husband, even from Phaltiel, the son of Laish.
І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
16 A nd her husband went with her along weeping behind her to Bahurim. Then Abner said unto him, Go, return. And he returned.
І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся.
17 A nd Abner had communication with the elders of Israel, saying, Ye sought for David in times past to be king over you;
А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.
18 n ow then do it, for the LORD has spoken of David, saying, By the hand of my slave David I will save my people Israel out of the hand of the Philistines and out of the hand of all their enemies.
А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.
19 A nd Abner also spoke in the ears of Benjamin, and Abner went also to speak in the ears of David in Hebron all that seemed good to Israel and that seemed good to the whole house of Benjamin.
І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.
20 S o Abner came to David to Hebron and twenty men with him. And David made a banquet for Abner and the men that were with him.
І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.
21 A nd Abner said unto David, I will arise and go and will gather all Israel unto my lord the king that they may make a covenant with thee and that thou may reign over all that thy heart desires. And David sent Abner away, and he went in peace.
І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.
22 ¶ And, behold, the slaves of David and Joab came from pursuing a troop and brought in a great spoil with them. But Abner was not with David in Hebron, for he had sent him away, and he was gone in peace.
Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.
23 W hen Joab and all the host that was with him were come, they told Joab, saying, Abner, the son of Ner, came to the king, and he has sent him away, and he is gone in peace.
А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.
24 T hen Joab came to the king and said, What hast thou done? Behold, Abner came unto thee; why is it that thou hast let him go?
І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?
25 D ost thou not know that Abner, the son of Ner, came to deceive thee, and to know thy going out and thy coming in and to know all that thou doest?
Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.
26 A nd when Joab was come out from David, he sent messengers after Abner, who caused him to return from the well of Sirah, but David did not know it.
І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.
27 A nd when Abner had returned to Hebron, Joab took him aside in the gate to speak with him quietly and smote him there under the fifth rib that he died, for the blood of Asahel his brother.
І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.
28 A nd afterward when David heard it, he said, I and my kingdom are guiltless before the LORD for ever from the blood of Abner, the son of Ner.
А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.
29 L et it rest on the head of Joab and on all his father’s house and let there not fail from the house of Joab one that has an issue or that is a leper or that leans on a staff or that dies by the sword or that lacks bread.
Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!
30 S o Joab and Abishai his brother slew Abner because he had slain their brother Asahel at Gibeon in the battle.
А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.
31 T hen David said to Joab and to all the people that were with him, Rend your clothes and gird yourselves with sackcloth and mourn before Abner. And King David himself followed the bier.
І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами.
32 A nd they buried Abner in Hebron, and the king lifted up his voice and wept at the grave of Abner, and all the people wept.
І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.
33 A nd the king lamented over Abner and said, Abner died the death of a fool!
І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?
34 T hy hands were not bound nor thy feet put into fetters. Thou didst fall as a man falls before wicked men. And all the people wept again over him.
Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.
35 A nd when all the people came to cause David to eat food while it was yet day, David swore, saying, So do God to me, and more also if I taste bread or anything else until the sun is down.
І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!
36 A nd all the people understood, and it pleased them, for whatever the king did pleased all the people.
А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.
37 F or all the people and all Israel understood that day that it was not of the king to slay Abner, the son of Ner.
І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.
38 T hen the king said unto his slaves, Do ye not know that there is a prince and a great man fallen this day in Israel?
І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!
39 A nd I am this day a tender anointed king, and these men the sons of Zeruiah are too hard for me; the LORD shall reward the doer of evil according to his wickedness.
А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!