1 ¶ Man certainly has an appointed amount of time upon earth, and his days are like the days of a hireling.

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

2 A s a slave earnestly desires the shade and as a hireling waits for rest from his work,

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 s o I am made to possess months of vanity, and wearisome nights are appointed to me.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 W hen I lie down, I say, When shall I arise? I measure the night, and I am full of tossings to and fro unto the dawning of the day.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

5 M y flesh is clothed with worms and clods of dust; my skin is broken and abominable.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 M y days are swifter than a weaver’s shuttle and are spent without hope.

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 ¶ Remember thou that my life is wind and that my eyes shall not return to see good.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

8 T he eyes of those that see me now shall not see me again; thine eyes shall be upon me, and I will cease to be.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

9 A s the cloud is consumed and vanishes away, so he that goes down to Sheol, who shall not come up again;

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 h e shall return no more to his house; neither shall his place know him any more.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 T herefore, I will not refrain my mouth; I will speak in the anguish of my spirit; I will complain in the bitterness of my soul.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 A m I a sea, or a dragon, that thou settest a watch over me?

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 W hen I say, My bed shall comfort me, my couch shall ease my complaint;

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 t hen thou dost scare me with dreams and terrify me with visions.

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 A nd my soul thought it better to be strangled and desired death more than my bones.

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 I loathed life; I do not desire to live for ever; let me alone; for my days are vanity.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 ¶ What is man that thou should magnify him and that thou should set thine heart upon him

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 a nd that thou should visit him every morning and try him every moment?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 F or how long wilt thou not depart from me, nor let me alone until I swallow down my spittle?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 I f I have sinned, what shall I do unto thee, O thou preserver of men? Why hast thou set me as a mark against thee, so that I am a burden to myself?

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 A nd why dost thou not take away my rebellion and pass over my iniquity? For now I shall sleep in the dust; and if thou shalt seek me in the morning, I shall not be found.

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...