1 ¶ Do we begin again to commend ourselves? or do we need, as some others, epistles of commendation to you or letters of commendation from you?

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

2 Y e are our epistle written in our hearts, known and read of all men:

Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

3 F orasmuch as ye are manifestly declared to be the epistle of Christ ministered by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tables of stone, but in fleshy tables of the heart.

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

4 A nd such trust we have through the Christ towards God:

Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

5 N ot that we are sufficient of ourselves to think anything as of ourselves, but our sufficiency is of God,

не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

6 ¶ who also has made us able ministers of the new testament, not of the letter, but of the Spirit; for the letter kills, but the Spirit gives life.

І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

7 B ut if the ministry of death in the letter engraved in stones was glorious, so that the sons of Israel could not steadfastly behold the face of Moses for the glory of his countenance which glory was to fade away,

Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

8 H ow shall not the ministry of the Spirit be for greater glory?

скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

9 F or if the ministry of condemnation had glory, much more shall the ministry of righteousness abound in glory.

Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

10 F or even that which was so glorious had no glory in this respect, in comparison with the glory that excels.

Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

11 F or if that which fades away was glorious, much more shall that which remains be glorious.

бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

12 ¶ Seeing then that we have such hope, we speak with great confidence,

Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

13 A nd not as Moses, who put a veil over his face, that the sons of Israel could not steadfastly look to the end of that glory which was to fade away:

а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

14 ( And thus their senses became hardened, for until this day remains the same veil not uncovered in the reading of the old testament, which veil is taken away in Christ.

Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

15 B ut even unto this day when Moses is read, the veil is upon their heart.

Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

16 N evertheless when they convert to the Lord, the veil shall be taken away.)

коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

17 F or the Lord is the Spirit, and where that Spirit of the Lord is, there is liberty.

Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

18 T herefore we all, beholding as in a glass the glory of the Lord with uncovered face, are transformed from glory to glory into the same likeness, even as by the Spirit of the Lord.

Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.