1 ¶ I said in my heart, Come now, I will prove thee with mirth, therefore enjoy good things; and, behold, this also is vanity.

Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...

2 I said of laughter, It is mad, and of mirth, What does it do?

На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?

3 I proposed in my heart to regale my flesh with wine and that my heart would walk in wisdom; and to lay hold on folly, until I might see what was that good for the sons of men, which they should do under the heaven all the days of their life.

Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.

4 I made myself great works; I built myself houses; I planted myself vineyards;

Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,

5 I made myself gardens and orchards, and I planted trees in them of all kind of fruits;

запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.

6 I made myself pools of water, to water with them the forest that brings forth trees;

Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.

7 I got myself slaves and maidens and had sons born in my house; also I had great possessions of cattle and sheep above all that were in Jerusalem before me;

Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!

8 I gathered unto myself also silver and gold and the peculiar treasure of kings and of the provinces; I obtained men singers and women singers and all the delights of the sons of men, musical instruments, and those of all sorts.

Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.

9 S o I was great and increased more than all that were before me in Jerusalem, and more than that, my wisdom remained with me.

І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.

10 A nd whatever my eyes desired I did not keep from them; I did not withhold my heart from any pleasure; for my heart rejoiced in all my labour, and this was my portion of all my labour.

І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!

11 A t last I looked on all the works that my hands had wrought and on the labour that I had laboured to do; and, behold, all was vanity and vexation of spirit, and there was no profit under the sun.

Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...

12 ¶ And I turned myself to behold wisdom and those who are mad, and folly; for what can the man do that comes after the king? even that which has already been done.

І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 A nd I have seen that wisdom excels folly as far as light excels darkness.

І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:

14 T he wise man has his eyes in his head, but the fool walks in darkness: And I myself also understood that one event happens to the one and to the other.

у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!

15 T hen I said in my heart, As it shall happen to the fool, so it shall happen even to me. Why have I worked until now to make myself wiser? Then I said in my heart that this also is vanity.

І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...

16 F or there is no remembrance of the wise more than of the fool for ever, seeing that which now is in the days to come shall all be forgotten. And also the wise man shall die the same as the fool.

Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...

17 ¶ Therefore I hated life because every work that is wrought under the sun was grievous unto me; for all was vanity and vexation of spirit.

І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...

18 Y ea, I hated all my labour which I had taken under the sun, which I should leave it unto the man that shall be after me.

І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,

19 A nd who knows whether he shall be a wise man or a fool, he who shall have rule over all my labour in which I have laboured and in which I have showed myself wise under the sun? This is also vanity.

а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...

20 T herefore my heart began to despair again regarding all the labour which I took under the sun.

І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...

21 T hat the man who worked with wisdom and with knowledge and with uprightness would have to leave his portion to a man that has not laboured therein. This also is vanity and a great evil.

Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!

22 F or what does man have of all his labour and of the vexation of his heart in which he has laboured under the sun?

Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 F or all his days are only sorrows, and his travail grief; yea, his heart does not take rest in the night. This is also vanity.

Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...

24 T here is nothing better for a man than that he should eat and drink and that he should make his soul enjoy good in his labour. I also have seen that this is from the hand of God.

Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 F or who can eat, or who can care for himself better than I?

Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?

26 F or God gives to the man that is good in his sight wisdom and knowledge and joy, but to the sinner he gives travail, to gather and to heap up, that he may give to the one that is good before God. This also is vanity and vexation of spirit.

Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...