1 ¶ And David numbered the people that were with him, and set captains of thousands and captains of hundreds over them.

А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.

2 A nd David sent forth a third part of the people under the hand of Joab and another third under the hand of Abishai, the son of Zeruiah, Joab’s brother, and the other third under the hand of Ittai, the Gittite. And the king said unto the people, I will surely go forth with you myself also.

І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!

3 B ut the people answered, Thou shalt not go forth, for if we flee away, they will not care about us; nor if half of us die, will they care about us; but now thou art worth ten thousand of us. Therefore, now it is better that thou help us out of the city.

Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста.

4 T hen the king said unto them, I will do what seems best unto you. And the king stood beside the gate, and all the people came out by hundreds and by thousands.

І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.

5 A nd the king commanded Joab and Abishai and Ittai, saying, Deal gently for my sake with the young man, even with Absalom. And all the people heard when the king gave all the captains charge concerning Absalom.

А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.

6 S o the people went out into the field against Israel, and the battle was in the forest of Ephraim,

І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

7 w here the people of Israel were slain before the slaves of David, and there was there a great slaughter that day of twenty thousand men.

І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!

8 F or the battle was there scattered over the face of all the land, and the forest devoured more people that day than the sword devoured.

І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

9 ¶ And Absalom met the slaves of David. And Absalom rode upon a mule, and the mule went under the thick boughs of a great oak, and his head caught hold of the oak, and he was taken up between the heaven and the earth; and the mule that was under him went away.

І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...

10 A nd a certain man saw it and told Joab, saying, Behold, I saw Absalom hanged in an oak.

І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.

11 A nd Joab replied unto the man that told him, Behold, when thou didst see him, why didst thou not smite him there to the ground? I would have given thee ten shekels of silver and a girdle.

І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.

12 A nd the man said unto Joab, Though I should receive a thousand shekels of silver in my hand, yet I would not put forth my hand against the king’s son, for in our hearing the king charged thee and Abishai and Ittai, saying, Beware that no one touch the young man Absalom.

І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!

13 O therwise, I should have wrought falsehood against my own soul (for there is no matter hid from the king), and thou thyself would have set thyself against me.

Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене.

14 T hen Joab answered, I may not tarry thus with thee. And taking three darts in his hand, he thrust them through the heart of Absalom while he was yet alive in the midst of the oak.

І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...

15 A nd ten young men that bore Joab’s armour surrounded and smote Absalom and slew him.

І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його...

16 T hen Joab blew the shofar, and the people returned from pursuing after Israel, for Joab held back the people.

І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

17 A nd they took Absalom and cast him into a great pit in the forest and laid a very great heap of stones upon him; and all Israel fled each one to his tent.

І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.

18 N ow Absalom, while he was alive, had taken and reared up for himself a pillar, which is in the king’s valley; for he said, I have no son to keep my name in remembrance. And he called the pillar after his own name, and it is called unto this day, Absalom’s place.

А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

19 ¶ Then Ahimaaz, the son of Zadok, said, Let me now run and bear the king tidings, how that the LORD has vindicated him of his enemies.

А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.

20 A nd Joab said unto him, Thou shalt not bear tidings today, but thou shalt bear tidings another day; but this day thou shalt bear no tidings because the king’s son is dead.

І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер.

21 A nd Joab said to Cushi, Go tell the king what thou hast seen. And Cushi bowed himself unto Joab and ran.

І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

22 T hen Ahimaaz, the son of Zadok, said yet again unto Joab, Be what may, let me, I pray thee, also run after Cushi. And Joab said, Why wilt thou run, my son, seeing that thou wilt receive no reward for the tidings?

А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?

23 B ut, said he, let me run, be what may. And he said unto him, Run. Then Ahimaaz ran by the way of the plain and overran Cushi.

А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.

24 A nd David sat between the two gates, and the watchman went up to the roof over the gate unto the wall and lifted up his eyes and looked, and behold a man running alone.

А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік.

25 A nd the watchman cried and told the king. And the king said, If he is alone, he brings good news. And while he kept on drawing near,

І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався.

26 t he watchman saw another man running, and the watchman called unto the porter and said, Behold another man running alone. And the king said, He also bringeth tidings.

І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою!

27 A nd the watchman said, I think the running of the foremost is like the running of Ahimaaz, the son of Zadok. And the king said, He is a good man and comes with good tidings.

І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою.

28 A nd Ahimaaz called and said unto the king peace. And he fell down to the earth upon his face before the king, and said, Blessed be the LORD thy God, who has delivered up those men that lifted up their hand against my lord the king.

І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!

29 A nd the king said, Is the young man Absalom at peace? And Ahimaaz answered, When Joab sent the king’s slave, and me thy slave, I saw a great tumult, but I did not know what it was.

А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то...

30 A nd the king said unto him, Turn aside and stand here. And he turned aside and stood still.

І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став.

31 A nd, behold, Cushi came; and Cushi said, Tidings, my lord the king, for the LORD has vindicated thee today of all those that rose up against thee.

Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе.

32 A nd the king said unto Cushi, Is the young man Absalom at peace? And Cushi answered, Let the enemies of my lord the king and all that rise against thee for evil, be as that young man.

І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!...

33 T hen the king was much moved and went up to the chamber over the gate and wept; and as he went, he said this: O my son Absalom, my son, my son Absalom! I would rather have died instead of thee, O Absalom, my son, my son!

(19-1) І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...