1 ¶ Now Joab, the son of Zeruiah, perceived that the king’s heart was toward Absalom.

А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.

2 A nd Joab sent to Tekoa and brought an astute woman from there and said unto her, I pray thee, feign thyself to be a mourner and put on mourning apparel and do not anoint thyself with oil, but be as a woman that has mourned for a long time for someone who is dead

І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.

3 a nd come to the king and speak on this manner unto him. So Joab put the words in her mouth.

І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.

4 A nd when the woman of Tekoa spoke to the king, she fell on her face to the ground and did obeisance and said, Save me, O king.

І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!

5 A nd the king said unto her, What ails thee? And she answered, I am a widow woman, and my husband is dead.

І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

6 A nd thy handmaid had two sons, and the two strove together in the field, and there was no one to part them, but the one smote the other and slew him.

А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.

7 A nd, behold, the whole family is risen against thy handmaid, and they said, Deliver him that smote his brother, that we may kill him for the life of his brother whom he slew, and we will destroy the heir also. So they shall quench my coal which is left and shall not leave to my husband neither name nor remainder upon the earth.

А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...

8 A nd the king said unto the woman, Go to thy house, and I will give a command concerning thee.

І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.

9 A nd the woman of Tekoa said unto the king, My lord, O king, the iniquity be on me and on my father’s house; and the king and his throne be guiltless.

І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.

10 A nd the king said, Whoever speaks against thee, bring him to me, and he shall not touch thee any more.

І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.

11 T hen she said, I pray thee, let the king remember the LORD thy God, that thou will not allow the avengers of blood to increase the damage by destroying my son. And he said, As the LORD lives, not one hair of thy son shall fall to the earth.

Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

12 T hen the woman said, Let thine handmaid, I pray thee, speak one word unto my lord the king. And he said, Say on.

І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори!

13 A nd the woman said, Why then hast thou thought such a thing against the people of God? For the king speaks this word as one who is guilty in that the king does not bring home again his banished.

І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.

14 F or it is certain that we die and are as water spilt on the ground, which cannot be gathered up again; neither does God respect any person; yet he does devise means that his outcasts not be expelled from him.

Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

15 N ow, therefore, that I have come to speak of this thing unto my lord the king because the people have made me afraid. But thy handmaid said to herself, I will now speak unto the king; it may be that the king will perform the word of his handmaid.

І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.

16 F or the king will hear, to deliver his handmaid out of the hand of the man that would destroy me and my son together out of the inheritance of God.

Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.

17 T hen thy handmaid said, Let the word of my lord the king bring rest; for as an angel of God, so is my lord the king to discern good and evil; and let the LORD thy God be with thee.

І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!

18 T hen the king answered and said unto the woman, Hide not from me, I pray thee, the thing that I shall ask thee. And the woman said, Let my lord the king now speak.

А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!

19 A nd the king said, Is not the hand of Joab with thee in all this? And the woman answered and said, By the life of thy soul, my lord the king, I can not turn to the right hand or to the left from all that my lord the king has spoken; for thy slave Joab, he commanded me, and he put all these words in the mouth of thy handmaid;

І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

20 t o bring about this form of speech thy slave Joab has done this thing; but my lord is wise, according to the wisdom of an angel of God, to know that which is done in the earth.

Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

21 ¶ Then the king said unto Joab, Behold now, I have done this thing; go, therefore, bring the young man Absalom again.

І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!

22 A nd Joab fell to the ground on his face and worshipped and blessed the king, and Joab said, Today thy slave knows that I have found grace in thy sight, my lord, O king, in that the king has fulfilled the word of his slave.

І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.

23 S o Joab arose and went to Geshur and brought Absalom to Jerusalem.

І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.

24 B ut the king said, Let him go to his own house and let him not see my face. So Absalom returned to his own house, and did not see the king’s face.

А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.

25 A nd in all Israel there was no one to be so greatly praised as Absalom for his beauty; from the sole of his foot even to the crown of his head there was no blemish in him.

А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.

26 A nd when he shaved his head (for it was at every year’s end that he shaved it: because the hair was heavy on him, therefore, he shaved it), the hair of his head weighed two hundred shekels after the king’s weight.

А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.

27 A nd unto Absalom there were born three sons and one daughter, whose name was Tamar, who was a beautiful woman to behold.

І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

28 ¶ So Absalom dwelt two full years in Jerusalem and did not see the king’s face.

І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

29 T herefore, Absalom sent for Joab, to have sent him to the king; but he would not come to him; and when he sent again the second time, he would not come.

І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

30 T herefore, he said unto his slaves, See, Joab’s field is near mine, and he has barley there; go and set it on fire. And Absalom’s slaves set the field on fire.

І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.

31 T hen Joab arose and came to Absalom unto his house and said unto him, Why have thy slaves set my field on fire?

Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

32 A nd Absalom answered Joab, Behold, I have sent for thee, saying, Come here, that I may send thee to the king, to say, Why have I come from Geshur? It would have been better for me to have been there still. Now, therefore, let me see the king’s face; and if there is any iniquity in me, let him kill me.

І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...

33 S o Joab came to the king and told him. Then he called Absalom, who came to the king and bowed himself on his face to the ground before the king; and the king kissed Absalom.

І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...