1 ¶ After these things Jesus went over the sea of Galilee, which is the sea of Tiberias.

Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2 A nd a great multitude followed him because they saw his signs which he did on the sick.

А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

3 A nd Jesus went up into a mountain, and he sat there with his disciples.

Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 A nd the passover, the feast of the Jews, was near.

Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

5 T hen Jesus lifted up his eyes and saw a great company come unto him; he said unto Philip, From where shall we buy bread that these may eat?

А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

6 B ut he said this to prove him, for he knew what he would do.

Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

7 P hilip answered him, Two hundred denarius of bread is not sufficient for them, that each one of them may take a little.

Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

8 O ne of his disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, said unto him,

Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

9 T here is a lad here, who has five barley loaves and two small fishes, but what are they among so many?

Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

10 T hen Jesus said, Make the men sit down. Now there was much grass in the place. So the men sat down, in number about five thousand.

А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 A nd Jesus took the loaves, and when he had given thanks, he distributed to the disciples and the disciples to those that were sitting down; and likewise of the fishes as much as they desired.

А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 W hen they were filled, he said unto his disciples, Gather up the fragments that remain that nothing be lost.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

13 T herefore they gathered them together and filled twelve baskets with the fragments of the five barley loaves which were left over from those that had eaten.

І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

14 T hen those men, as they had seen the sign that Jesus did, said, This is of a truth the prophet that was to come into the world.

А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

15 ¶ Jesus therefore knowing that they would come and take him by force to make him king, he departed again into a mountain himself alone.

Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

16 A nd when evening was come, his disciples went down unto the sea

А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 a nd entered into a ship and were crossing the sea toward Capernaum. And it was now dark, and Jesus had not come to them.

І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

18 A nd the sea arose by reason of a great wind that blew.

Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

19 S o when they had rowed about twenty-five or thirty furlongs, they saw Jesus walking upon the sea and drawing nigh unto the ship, and they were afraid.

Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

20 B ut he said unto them, I AM; be not afraid.

Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

21 T hen they willingly received him into the ship, and immediately the ship was at the land where they went.

І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

22 ¶ The day following when the multitude which was on the other side of the sea saw that there was no other boat there except the one in which his disciples had entered and that Jesus had not gone with his disciples into the boat, but that his disciples had gone away alone

А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

23 ( but other boats came from Tiberias near unto the place where they ate bread after the Lord had given thanks);

А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 w hen the people therefore saw that Jesus was not there, nor his disciples, they also entered into the boats and came to Capernaum, seeking for Jesus.

Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

25 A nd when they had found him on the other side of the sea, they said unto him, Rabbi, when didst thou come here?

І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

26 J esus answered them and said, Verily, verily, I say unto you, Ye seek me, not because ye have seen the signs, but because ye ate of the loaves and were filled.

Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

27 L abour not for the food which perishes, but for the food which abides unto eternal life, which the Son of man shall give unto you, for him has God the Father sealed.

Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

28 ¶ Then they said unto him, What shall we do that we might work the works of God?

Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

29 J esus answered and said unto them, This is the work of God, that ye believe in him whom he has sent.

Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

30 T hey said therefore unto him, What sign showest thou then that we may see and believe thee? what dost thou work?

А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

31 O ur fathers ate manna in the desert, as it is written, He gave them of the bread from the heaven to eat.

Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

32 T hen Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Moses gave you not that bread from the heaven, but my Father gives you the true bread from the heaven.

А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 F or the bread of God is he who descended from heaven and gives life unto the world.

Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

34 T hen said they unto him, Lord, always give us this bread.

А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

35 A nd Jesus said unto them, I AM the bread of life; he that comes to me shall never hunger, and he that believes in me shall never thirst.

Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

36 B ut I said unto you, That even though ye have seen me, ye do not believe.

Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 A ll that the Father gives me shall come to me, and he that comes to me I will in no wise cast out.

Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 F or I came down from the heaven, not to do my own will, but the will of him that sent me.

Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 A nd this is the Father’s will who has sent me, that of all whom he has given me I should lose nothing but should raise it up again in the last day.

Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

40 A nd this is the will of him that sent me, That every one who sees the Son and believes in him may have eternal life, and I will raise him up in the last day.

Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

41 T he Jews then murmured of him because he said, I AM the bread which descended from the heaven.

Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

42 A nd they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? How is it then that he says, I descended from heaven?

І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

43 J esus therefore answered and said unto them, Murmur not among yourselves.

А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

44 N o one can come to me unless the Father who has sent me draws him, and I will raise him up in the last day.

Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

45 I t is written in the prophets, And they shall all be taught of God. Every man therefore that has heard from the Father and has learned comes unto me.

У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 N ot that anyone has seen the Father, except he who is of God, he has seen the Father.

Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 V erily, verily, I say unto you, He that believes in me has eternal life.

Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

48 I AM the bread of life.

Я хліб життя!

49 Y our fathers ate manna in the wilderness and are dead.

Отці ваші в пустині їли манну, і померли.

50 T his is the bread which comes down from heaven, that anyone may eat of it and not die.

То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

51 I AM the living bread which came down from heaven; if anyone eats of this bread, they shall live for ever; and the bread that I will give is my flesh, which I will give for the life of the world.

Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

52 T he Jews therefore contended among themselves, saying, How is he able to give us his flesh to eat?

Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

53 T hen Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Unless ye eat the flesh of the Son of man and drink his blood, ye shall have no life in you.

І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 W hosoever eats my flesh and drinks my blood has eternal life, and I will raise him up at the last day.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

55 F or my flesh is food indeed, and my blood is drink indeed.

Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

56 H e that eats my flesh and drinks my blood abides in me, and I in him.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

57 A s the living Father has sent me, and I live by the Father, so he that eats me, he shall also live by me.

Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 T his is the bread which came down from heaven; not as your fathers ate manna and are dead; he that eats of this bread shall live eternally.

То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

59 H e said these things in the synagogue as he taught in Capernaum.

Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 ¶ Many therefore of his disciples when they had heard this said, This is a hard word; who can hear it?

А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

61 B ut Jesus, knowing in himself that his disciples murmured at it, said unto them, Does this offend you?

А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

62 W hat if ye shall see the Son of man ascend up where he was before?

А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 T he Spirit is he that gives life; the flesh profits nothing; the words that I have spoken unto you, they are Spirit and they are life.

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 B ut there are some of you that do not believe. For Jesus knew from the beginning who they were that did not believe and who should betray him.

Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 A nd he said, Therefore I said unto you that no one can come unto me unless it is given unto them of my Father.

І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

66 A fter this, many of his disciples went back and walked no more with him.

Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 T hen Jesus said unto the twelve, Will ye also go away?

І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

68 T hen Simon Peter answered him, Lord, to whom shall we go? thou hast the words of eternal life.

Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

69 A nd we believe and know that thou art the Christ, the Son of the living God.

Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

70 J esus answered them, Have not I chosen you twelve, and one of you is a devil?

Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

71 H e spoke of Judas Iscariot the son of Simon, for it was he that should betray him, being one of the twelve.

Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.