1 ¶ And the LORD said unto Moses, Go in unto Pharaoh for I have hardened his heart and the heart of his slaves that I might show these my signs among them

І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього,

2 a nd that thou may tell in the ears of thy sons and of thy son’s sons the things I did in Egypt and my signs which I gave among them and that ye may know that I am the LORD.

і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я Господь!

3 T hen Moses and Aaron came in unto Pharaoh and said unto him, Thus hath the LORD God of the Hebrews said, How long wilt thou refuse to humble thyself before me? Let my people go that they may serve me.

І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

4 F or if thou refuse to let my people go, behold, tomorrow I will bring the locusts into thy borders,

Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край.

5 a nd they shall cover the face of the earth that one will not be able to see the earth, and they shall eat the residue of that which is escaped, which remains unto you from the hail and shall eat every tree which produces fruit for you out of the field:

І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі.

6 A nd they shall fill thy houses and the houses of all thy slaves and the houses of all the Egyptians, which neither thy fathers, nor thy fathers’ fathers have seen since the day that they were upon the earth unto this day. And he turned himself and went out from Pharaoh.

І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні! І він відвернувся, і вийшов від фараона.

7 T hen Pharaoh’s slaves said unto him, How long shall this man be a snare unto us? Let the men go that they may serve the LORD their God; knowest thou not yet that Egypt is destroyed?

І сказали раби фараона до нього: Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?

8 A nd Moses and Aaron were brought again unto Pharaoh; and he said unto them, Go, serve the LORD your God. Who are those that shall go?

І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде?

9 A nd Moses replied, We must go with our young and with our old, with our sons and with our daughters, with our sheep and with our cows we must go; for we have a solemn feast unto the LORD.

І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє.

10 A nd he said unto them, Even if the LORD be with you, how can I let you go with your little ones; look at the malice which is before your face.

А він відказав: Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!... Та глядіть, бо щось лихе перед вами.

11 I t shall not be so: go now ye that are men and serve the LORD; for that is what ye did desire. And they were driven out from Pharaoh’s presence.

Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від лиця фараонового.

12 ¶ Then the LORD said unto Moses, Stretch out thine hand over the land of Egypt to bring the locusts, that they may come up upon the land of Egypt and eat all the grass of the land and all that the hail has left.

І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав.

13 A nd Moses stretched forth his rod over the land of Egypt, and the LORD brought an east wind upon the land all that day, and all that night; and when it was morning, the east wind brought the locusts.

І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю, і Господь навів східній вітер на землю, цілий день той і цілу ніч. Настав ранок, і східній вітер наніс сарани!

14 A nd the locusts went up over all the land of Egypt and landed in all the borders of Egypt. Very grievous were they; before them there were no such locusts as they, neither after them shall there be such.

І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої!

15 F or they covered the face of the whole earth, so that the land was darkened; and they ate all the grass of the land and all the fruit of the trees which the hail had left; and there did not remain any green thing in the trees or in the grass of the field, through all the land of Egypt.

І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї!

16 T hen Pharaoh called for Moses and Aaron in haste; and he said, I have sinned against the LORD your God and against you.

І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам!

17 N ow therefore forgive, I pray thee, my sin only this once, and intreat the LORD your God, that he may take away from me this death only.

А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, і нехай тільки відверне від мене цю смерть!

18 A nd he went out from Pharaoh and intreated the LORD.

І він вийшов від фараона й молився до Господа.

19 A nd the LORD turned a mighty strong west wind, which took away the locusts and cast them into the Red sea; there remained not one locust in all the borders of Egypt.

І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї.

20 B ut the LORD hardened Pharaoh’s heart, so that he would not let the sons of Israel go.

Та Господь учинив запеклим фараонове серце, і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

21 ¶ And the LORD said unto Moses, Stretch out thine hand toward heaven, that there may be darkness over the land of Egypt, even darkness which may be felt.

І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її.

22 A nd Moses stretched forth his hand toward heaven, and there was a thick darkness in all the land of Egypt three days.

І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні.

23 T hey did not see one another, neither did any rise from his place for three days; but all the sons of Israel had light in their dwellings.

Не бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах.

24 T hen Pharaoh called unto Moses and said, Go, serve the LORD; only let your sheep and your cows remain; let your little ones also go with you.

І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами!

25 A nd Moses replied, Thou also must give us sacrifices and burnt offerings that we may sacrifice unto the LORD our God.

Та Мойсей відказав: Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові нашому.

26 O ur cattle shall also go with us; not a hoof shall be left behind; for we must take thereof to serve the LORD our God; and we do not know with what we must serve the LORD until we arrive there.

І також худоба наша піде з нами, не зостанеться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві.

27 B ut the LORD hardened Pharaoh’s heart, and he would not let them go.

І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх.

28 A nd Pharaoh said unto him, Go from me, take heed to thyself to see my face no more; for in the day that thou seest my face thou shalt die.

І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!

29 A nd Moses replied, Thou hast spoken well, I will not see thy face again.

А Мойсей відказав: Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого!