1 ¶ Why do the Gentiles rage, and the peoples imagine a vain thing?
Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
2 T he kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the LORD and against his anointed, saying,
Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
3 l et us break their bands asunder and cast away their cords from us.
Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
4 H e that sits in the heavens shall laugh: the Lord shall have them in derision.
Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
5 T hen he shall speak unto them in his wrath and trouble them in his sore displeasure.
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
6 Y et I have set my king upon Zion, the mountain of my holiness.
Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
7 ¶ I will declare the decree; the LORD hath said unto me, Thou art my Son; this day I have begotten thee.
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 A sk of me, and I shall give thee the Gentiles for thine inheritance and unto the uttermost parts of the earth for thy possession.
Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
9 T hou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter’s vessel.
Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...
10 ¶ Understand now therefore, O ye kings: receive chastening, ye judges of the earth.
А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
11 S erve the LORD with fear, and rejoice with trembling.
Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
12 K iss the Son lest he be angry, and ye perish from the way when his wrath is kindled in a little while. Blessed are all those that put their trust in him.
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!