1 ¿ Por qué se amotinan los gentiles, y los pueblos piensan vanidad?

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

2 E starán los reyes de la tierra, y príncipes consultarán unidos contra el SEÑOR, y contra su ungido, diciendo:

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

3 R ompamos sus coyundas, y echemos de nosotros sus cuerdas.

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

4 E l que mora en los cielos se reirá; El Señor se burlará de ellos.

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

5 E ntonces hablará a ellos con su furor, y con su ira los conturbará.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

6 Y yo envestí mi rey sobre Sion, el monte de mi santidad.

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

7 ¶ Yo recitaré el decreto. El SEÑOR me ha dicho: Mi hijo eres tú; yo te engendré hoy.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 P ídeme, y te daré por heredad los gentiles, y por posesión tuya los términos de la tierra.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

9 L os quebrantarás con vara de hierro; como vaso de alfarero los desmenuzarás.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

10 ¶ Y ahora, reyes, entended; admitid castigo, jueces de la tierra.

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

11 S ervid al SEÑOR con temor; y alegraos con temblor.

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

12 B esad al Hijo, para que no se enoje, y perezcáis en el camino, cuando se encendiere de aquí a poco su furor. Bienaventurados todos los que en él confían.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!