1 ¿ POR qué se amotinan las gentes, Y los pueblos piensan vanidad?

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

2 E starán los reyes de la tierra, Y príncipes consultarán unidos Contra Jehová, y contra su ungido, diciendo:

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

3 R ompamos sus coyundas, Y echemos de nosotros sus cuerdas.

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

4 E l que mora en los cielos se reirá; El Señor se burlará de ellos.

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

5 E ntonces hablará á ellos en su furor, Y turbarálos con su ira.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

6 Y o empero he puesto mi rey Sobre Sión, monte de mi santidad.

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

7 Y o publicaré el decreto: Jehová me ha dicho: Mi hijo eres tú; Yo te engendré hoy.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 P ídeme, y te daré por heredad las gentes, Y por posesión tuya los términos de la tierra.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

9 Q uebrantarlos has con vara de hierro: Como vaso de alfarero los desmenuzarás.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

10 Y ahora, reyes, entended: Admitid corrección, jueces de la tierra.

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

11 S ervid á Jehová con temor, Y alegraos con temblor.

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

12 B esad al Hijo, porque no se enoje, y perezcáis en el camino, Cuando se encendiere un poco su furor. Bienaventurados todos los que en él confían.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!