1 D E manera que como Jesús entendió que los Fariseos habían oído que Jesús hacía y bautizaba más discípulos que Juan,

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 ( Aunque Jesús no bautizaba, sino sus discípulos),

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 D ejó á Judea, y fuése otra vez á Galilea.

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 Y era menester que pasase por Samaria.

І потрібно було Самарію Йому переходити.

5 V ino, pues, á una ciudad de Samaria que se llamaba Sichâr, junto á la heredad que Jacob dió á José su hijo.

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6 Y estaba allí la fuente de Jacob. Pues Jesús, cansado del camino, así se sentó á la fuente. Era como la hora de sexta.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 V ino una mujer de Samaria á sacar agua: y Jesús le dice: Dame de beber.

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

8 ( Porque sus discípulos habían ido á la ciudad á comprar de comer.)

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9 Y la mujer Samaritana le dice: ¿Cómo tú, siendo Judío, me pides á mí de beber, que soy mujer Samaritana? porque los Judíos no se tratan con los Samaritanos.

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 R espondió Jesús y díjole: Si conocieses el don de Dios, y quién es el que te dice: Dame de beber: tú pedirías de él, y él te daría agua viva.

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

11 L a mujer le dice: Señor, no tienes con qué sacar la, y el pozo es hondo: ¿de dónde, pues, tienes el agua viva?

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

12 ¿ Eres tú mayor que nuestro padre Jacob, que nos dió este pozo, del cual él bebió, y sus hijos, y sus ganados?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

13 R espondió Jesús y díjole: Cualquiera que bebiere de esta agua, volverá á tener sed;

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14 M as el que bebiere del agua que yo le daré, para siempre no tendrá sed: mas el agua que yo le daré, será en él una fuente de agua que salte para vida eterna.

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15 L a mujer le dice: Señor, dame esta agua, para que no tenga sed, ni venga acá á sacar la.

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

16 J esús le dice: Ve, llama á tu marido, y ven acá.

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

17 R espondió la mujer, y dijo: No tengo marido. Dícele Jesús: Bien has dicho, No tengo marido;

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 P orque cinco maridos has tenido: y el que ahora tienes no es tu marido; esto has dicho con verdad.

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

19 D ícele la mujer: Señor, paréceme que tú eres profeta.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 N uestros padres adoraron en este monte, y vosotros decís que en Jerusalem es el lugar donde es necesario adorar.

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

21 D ícele Jesús: Mujer, créeme, que la hora viene, cuando ni en este monte, ni en Jerusalem adoraréis al Padre.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

22 V osotros adoráis lo que no sabéis; nosotros adoramos lo que sabemos: porque la salud viene de los Judíos.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23 M as la hora viene, y ahora es, cuando los verdaderos adoradores adorarán al Padre en espíritu y en verdad; porque también el Padre tales adoradores busca que adoren.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

24 D ios es Espíritu; y los que le adoran, en espíritu y en verdad es necesario que adoren.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

25 D ícele la mujer: Sé que el Mesías ha de venir, el cual se dice el Cristo: cuando él viniere nos declarará todas las cosas.

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

26 D ícele Jesús: Yo soy, que hablo contigo.

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27 Y en esto vinieron sus discípulos, y maravilláronse de que hablaba con mujer; mas ninguno dijo: ¿Qué preguntas? ó, ¿Qué hablas con ella?

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

28 E ntonces la mujer dejó su cántaro, y fué á la ciudad, y dijo á aquellos hombres:

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

29 V enid, ved un hombre que me ha dicho todo lo que he hecho: ¿si quizás es éste el Cristo?

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

30 E ntonces salieron de la ciudad, y vinieron á él.

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

31 E ntre tanto los discípulos le rogaban, diciendo: Rabbí, come.

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

32 Y él les dijo: Yo tengo una comida que comer, que vosotros no sabéis.

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

33 E ntonces los discípulos decían el uno al otro: ¿Si le habrá traído alguien de comer?

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

34 D íceles Jesús: Mi comida es que haga la voluntad del que me envió, y que acabe su obra.

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

35 ¿ No decís vosotros: Aun hay cuatro meses hasta que llegue la siega? He aquí os digo: Alzad vuestros ojos, y mirad las regiones, porque ya están blancas para la siega.

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

36 Y el que siega, recibe salario, y allega fruto para vida eterna; para que el que siembra también goce, y el que siega.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

37 P orque en esto es el dicho verdadero: Que uno es el que siembra, y otro es el que siega.

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38 Y o os he enviado á segar lo que vosotros no labrasteis: otros labraron, y vosotros habéis entrado en sus labores.

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39 Y muchos de los Samaritanos de aquella ciudad creyeron en él por la palabra de la mujer, que daba testimonio, diciendo: Que me dijo todo lo que he hecho.

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

40 V iniendo pues los Samaritanos á él, rogáronle que se quedase allí: y se quedó allí dos días.

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 Y creyeron muchos más por la palabra de él.

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 Y decían á la mujer: Ya no creemos por tu dicho; porque nosotros mismos hemos oído, y sabemos que verdaderamente éste es el Salvador del mundo, el Cristo.

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43 Y dos días después, salió de allí, y fuése á Galilea.

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 P orque el mismo Jesús dió testimonio de que el profeta en su tierra no tiene honra.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45 Y como vino á Galilea, los Galileos le recibieron, vistas todas las cosas que había hecho en Jerusalem en el día de la fiesta: porque también ellos habían ido á la fiesta.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 V ino pues Jesús otra vez á Caná de Galilea, donde había hecho el vino del agua. Y había en Capernaum uno del rey, cuyo hijo estaba enfermo.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

47 E ste, como oyó que Jesús venía de Judea á Galilea, fué á él, y rogábale que descendiese, y sanase á su hijo, porque se comenzaba á morir.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 E ntonces Jesús le dijo: Si no viereis señales y milagros no creeréis.

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

49 E l del rey le dijo: Señor, desciende antes que mi hijo muera.

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

50 D ícele Jesús: Ve, tu hijo vive. Y el hombre creyó á la palabra que Jesús le dijo, y se fué.

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51 Y cuando ya él descendía, los siervos le salieron á recibir, y le dieron nuevas, diciendo: Tu hijo vive.

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

52 E ntonces él les preguntó á qué hora comenzó á estar mejor. Y dijéronle: Ayer á las siete le dejó la fiebre.

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

53 E l padre entonces entendió, que aquella hora era cuando Jesús le dijo: Tu hijo vive; y creyó él y toda su casa.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 E sta segunda señal volvió Jesús á hacer, cuando vino de Judea á Galilea.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.