1 T herefore when the Lord knew that the Pharisees had heard that Jesus was making and baptizing more disciples than John

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 ( although Jesus himself didn’t baptize, but his disciples),

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 h e left Judea, and departed into Galilee.

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 H e needed to pass through Samaria.

І потрібно було Самарію Йому переходити.

5 S o he came to a city of Samaria, called Sychar, near the parcel of ground that Jacob gave to his son, Joseph.

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6 J acob’s well was there. Jesus therefore, being tired from his journey, sat down by the well. It was about the sixth hour.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 A woman of Samaria came to draw water. Jesus said to her, “Give me a drink.”

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

8 F or his disciples had gone away into the city to buy food.

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9 T he Samaritan woman therefore said to him, “How is it that you, being a Jew, ask for a drink from me, a Samaritan woman?” (For Jews have no dealings with Samaritans.)

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 J esus answered her, “If you knew the gift of God, and who it is who says to you, ‘Give me a drink,’ you would have asked him, and he would have given you living water.”

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

11 T he woman said to him, “Sir, you have nothing to draw with, and the well is deep. So where do you get that living water?

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

12 A re you greater than our father, Jacob, who gave us the well, and drank of it himself, as did his children, and his livestock?”

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

13 J esus answered her, “Everyone who drinks of this water will thirst again,

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14 b ut whoever drinks of the water that I will give him will never thirst again; but the water that I will give him will become in him a well of water springing up to eternal life.”

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15 T he woman said to him, “Sir, give me this water, so that I don’t get thirsty, neither come all the way here to draw.”

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

16 J esus said to her, “Go, call your husband, and come here.”

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

17 T he woman answered, “I have no husband.” Jesus said to her, “You said well, ‘I have no husband,’

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 f or you have had five husbands; and he whom you now have is not your husband. This you have said truly.”

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

19 T he woman said to him, “Sir, I perceive that you are a prophet.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 O ur fathers worshiped in this mountain, and you Jews say that in Jerusalem is the place where people ought to worship.”

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

21 J esus said to her, “Woman, believe me, the hour comes, when neither in this mountain, nor in Jerusalem, will you worship the Father.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

22 Y ou worship that which you don’t know. We worship that which we know; for salvation is from the Jews.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23 B ut the hour comes, and now is, when the true worshipers will worship the Father in spirit and truth, for the Father seeks such to be his worshipers.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

24 G od is spirit, and those who worship him must worship in spirit and truth.”

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

25 T he woman said to him, “I know that Messiah comes, he who is called Christ. When he has come, he will declare to us all things.”

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

26 J esus said to her, “I am he, the one who speaks to you.”

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27 A t this, his disciples came. They marveled that he was speaking with a woman; yet no one said, “What are you looking for?” or, “Why do you speak with her?”

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

28 S o the woman left her water pot, and went away into the city, and said to the people,

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

29 “ Come, see a man who told me everything that I did. Can this be the Christ?”

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

30 T hey went out of the city, and were coming to him.

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

31 I n the meanwhile, the disciples urged him, saying, “Rabbi, eat.”

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

32 B ut he said to them, “I have food to eat that you don’t know about.”

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

33 T he disciples therefore said to one another, “Has anyone brought him something to eat?”

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

34 J esus said to them, “My food is to do the will of him who sent me, and to accomplish his work.

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

35 D on’t you say, ‘There are yet four months until the harvest?’ Behold, I tell you, lift up your eyes, and look at the fields, that they are white for harvest already.

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

36 H e who reaps receives wages, and gathers fruit to eternal life; that both he who sows and he who reaps may rejoice together.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

37 F or in this the saying is true, ‘One sows, and another reaps.’

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38 I sent you to reap that for which you haven’t labored. Others have labored, and you have entered into their labor.”

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39 F rom that city many of the Samaritans believed in him because of the word of the woman, who testified, “He told me everything that I did.”

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

40 S o when the Samaritans came to him, they begged him to stay with them. He stayed there two days.

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 M any more believed because of his word.

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 T hey said to the woman, “Now we believe, not because of your speaking; for we have heard for ourselves, and know that this is indeed the Christ, the Savior of the world.”

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43 A fter the two days he went out from there and went into Galilee.

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 F or Jesus himself testified that a prophet has no honor in his own country.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45 S o when he came into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things that he did in Jerusalem at the feast, for they also went to the feast.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 J esus came therefore again to Cana of Galilee, where he made the water into wine. There was a certain nobleman whose son was sick at Capernaum.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

47 W hen he heard that Jesus had come out of Judea into Galilee, he went to him, and begged him that he would come down and heal his son, for he was at the point of death.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 J esus therefore said to him, “Unless you see signs and wonders, you will in no way believe.”

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

49 T he nobleman said to him, “Sir, come down before my child dies.”

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

50 J esus said to him, “Go your way. Your son lives.” The man believed the word that Jesus spoke to him, and he went his way.

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51 A s he was now going down, his servants met him and reported, saying “Your child lives!”

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

52 S o he inquired of them the hour when he began to get better. They said therefore to him, “Yesterday at the seventh hour, the fever left him.”

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

53 S o the father knew that it was at that hour in which Jesus said to him, “Your son lives.” He believed, as did his whole house.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 T his is again the second sign that Jesus did, having come out of Judea into Galilee.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.