1 N ow when morning had come, all the chief priests and the elders of the people took counsel against Jesus to put him to death:

А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 a nd they bound him, and led him away, and delivered him up to Pontius Pilate, the governor.

І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

3 T hen Judas, who betrayed him, when he saw that Jesus was condemned, felt remorse, and brought back the thirty pieces of silver to the chief priests and elders,

Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,

4 s aying, “I have sinned in that I betrayed innocent blood.” But they said, “What is that to us? You see to it.”

та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...

5 H e threw down the pieces of silver in the sanctuary, and departed. He went away and hanged himself.

І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...

6 T he chief priests took the pieces of silver, and said, “It’s not lawful to put them into the treasury, since it is the price of blood.”

А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.

7 T hey took counsel, and bought the potter’s field with them, to bury strangers in.

А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,

8 T herefore that field was called “The Field of Blood” to this day.

чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.

9 T hen that which was spoken through Jeremiah the prophet was fulfilled, saying, “They took the thirty pieces of silver, the price of him upon whom a price had been set, whom some of the children of Israel priced,

Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 a nd they gave them for the potter’s field, as the Lord commanded me.”

і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.

11 N ow Jesus stood before the governor: and the governor asked him, saying, “Are you the King of the Jews?” Jesus said to him, “So you say.”

Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.

12 W hen he was accused by the chief priests and elders, he answered nothing.

Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.

13 T hen Pilate said to him, “Don’t you hear how many things they testify against you?”

Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?

14 H e gave him no answer, not even one word, so that the governor marveled greatly.

А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.

15 N ow at the feast the governor was accustomed to release to the multitude one prisoner, whom they desired.

Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.

16 T hey had then a notable prisoner, called Barabbas.

Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.

17 W hen therefore they were gathered together, Pilate said to them, “Whom do you want me to release to you? Barabbas, or Jesus, who is called Christ?”

І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?

18 F or he knew that because of envy they had delivered him up.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали.

19 W hile he was sitting on the judgment seat, his wife sent to him, saying, “Have nothing to do with that righteous man, for I have suffered many things today in a dream because of him.”

Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...

20 N ow the chief priests and the elders persuaded the multitudes to ask for Barabbas, and destroy Jesus.

А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.

21 B ut the governor answered them, “Which of the two do you want me to release to you?” They said, “Barabbas!”

Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.

22 P ilate said to them, “What then shall I do to Jesus, who is called Christ?” They all said to him, “Let him be crucified!”

Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...

23 B ut the governor said, “Why? What evil has he done?” But they cried out exceedingly, saying, “Let him be crucified!”

А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!

24 S o when Pilate saw that nothing was being gained, but rather that a disturbance was starting, he took water, and washed his hands before the multitude, saying, “I am innocent of the blood of this righteous person. You see to it.”

І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...

25 A ll the people answered, “May his blood be on us, and on our children!”

А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...

26 T hen he released to them Barabbas, but Jesus he flogged and delivered to be crucified.

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.

27 T hen the governor’s soldiers took Jesus into the Praetorium, and gathered the whole garrison together against him.

Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 T hey stripped him, and put a scarlet robe on him.

І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.

29 T hey braided a crown of thorns and put it on his head, and a reed in his right hand; and they kneeled down before him, and mocked him, saying, “Hail, King of the Jews!”

І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!

30 T hey spat on him, and took the reed and struck him on the head.

І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...

31 W hen they had mocked him, they took the robe off of him, and put his clothes on him, and led him away to crucify him.

А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.

32 A s they came out, they found a man of Cyrene, Simon by name, and they compelled him to go with them, that he might carry his cross.

А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.

33 T hey came to a place called “Golgotha”, that is to say, “The place of a skull.”

І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,

34 T hey gave him sour wine to drink mixed with gall. When he had tasted it, he would not drink.

дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 W hen they had crucified him, they divided his clothing among them, casting lots,

А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.

36 a nd they sat and watched him there.

І, посідавши, стерегли Його там.

37 T hey set up over his head the accusation against him written, “THIS IS JESUS, THE KING OF THE JEWS.”

І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.

38 T hen there were two robbers crucified with him, one on his right hand and one on the left.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.

39 T hose who passed by blasphemed him, wagging their heads,

А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,

40 a nd saying, “You who destroy the temple, and build it in three days, save yourself! If you are the Son of God, come down from the cross!”

і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

41 L ikewise the chief priests also mocking, with the scribes, the Pharisees, and the elders, said,

Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

42 “ He saved others, but he can’t save himself. If he is the King of Israel, let him come down from the cross now, and we will believe in him.

Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

43 H e trusts in God. Let God deliver him now, if he wants him; for he said, ‘I am the Son of God.’”

Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

44 T he robbers also who were crucified with him cast on him the same reproach.

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

45 N ow from the sixth hour there was darkness over all the land until the ninth hour.

А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

46 A bout the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying, “Eli, Eli, lima sabachthani?” That is, “My God, my God, why have you forsaken me?”

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

47 S ome of them who stood there, when they heard it, said, “This man is calling Elijah.”

Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

48 I mmediately one of them ran, and took a sponge, and filled it with vinegar, and put it on a reed, and gave him a drink.

А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.

49 T he rest said, “Let him be. Let’s see whether Elijah comes to save him.”

Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.

50 J esus cried again with a loud voice, and yielded up his spirit.

А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...

51 B ehold, the veil of the temple was torn in two from the top to the bottom. The earth quaked and the rocks were split.

І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,

52 T he tombs were opened, and many bodies of the saints who had fallen asleep were raised;

і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 a nd coming out of the tombs after his resurrection, they entered into the holy city and appeared to many.

а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.

54 N ow the centurion, and those who were with him watching Jesus, when they saw the earthquake, and the things that were done, feared exceedingly, saying, “Truly this was the Son of God.”

А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!

55 M any women were there watching from afar, who had followed Jesus from Galilee, serving him.

Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.

56 A mong them were Mary Magdalene, Mary the mother of James and Joses, and the mother of the sons of Zebedee.

Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

57 W hen evening had come, a rich man from Arimathaea, named Joseph, who himself was also Jesus’ disciple came.

А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 T his man went to Pilate, and asked for Jesus’ body. Then Pilate commanded the body to be given up.

Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 J oseph took the body, and wrapped it in a clean linen cloth,

І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,

60 a nd laid it in his own new tomb, which he had cut out in the rock, and he rolled a great stone to the door of the tomb, and departed.

і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 M ary Magdalene was there, and the other Mary, sitting opposite the tomb.

Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.

62 N ow on the next day, which was the day after the Preparation Day, the chief priests and the Pharisees were gathered together to Pilate,

А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 s aying, “Sir, we remember what that deceiver said while he was still alive: ‘After three days I will rise again.’

і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.

64 C ommand therefore that the tomb be made secure until the third day, lest perhaps his disciples come at night and steal him away, and tell the people, ‘He is risen from the dead;’ and the last deception will be worse than the first.”

Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...

65 P ilate said to them, “You have a guard. Go, make it as secure as you can.”

Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.

66 S o they went with the guard and made the tomb secure, sealing the stone.

І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.