1 B ut a certain man named Ananias, with Sapphira, his wife, sold a possession,

А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

2 a nd kept back part of the price, his wife also being aware of it, and brought a certain part, and laid it at the apostles’ feet.

та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

3 B ut Peter said, “Ananias, why has Satan filled your heart to lie to the Holy Spirit, and to keep back part of the price of the land?

І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

4 W hile you kept it, didn’t it remain your own? After it was sold, wasn’t it in your power? How is it that you have conceived this thing in your heart? You haven’t lied to men, but to God.”

Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

5 A nanias, hearing these words, fell down and died. Great fear came on all who heard these things.

Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 T he young men arose and wrapped him up, and they carried him out and buried him.

Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

7 A bout three hours later, his wife, not knowing what had happened, came in.

І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

8 P eter answered her, “Tell me whether you sold the land for so much.” She said, “Yes, for so much.”

І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

9 B ut Peter asked her, “How is it that you have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? Behold, the feet of those who have buried your husband are at the door, and they will carry you out.”

До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

10 S he fell down immediately at his feet, and died. The young men came in and found her dead, and they carried her out and buried her by her husband.

І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 G reat fear came on the whole assembly, and on all who heard these things.

І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

12 B y the hands of the apostles many signs and wonders were done among the people. They were all with one accord in Solomon’s porch.

А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 N one of the rest dared to join them, however the people honored them.

А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 M ore believers were added to the Lord, multitudes of both men and women.

І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

15 T hey even carried out the sick into the streets, and laid them on cots and mattresses, so that as Peter came by, at the least his shadow might overshadow some of them.

так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

16 M ultitudes also came together from the cities around Jerusalem, bringing sick people, and those who were tormented by unclean spirits: and they were all healed.

І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

17 B ut the high priest rose up, and all those who were with him (which is the sect of the Sadducees), and they were filled with jealousy,

А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

18 a nd laid hands on the apostles, and put them in public custody.

і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

19 B ut an angel of the Lord opened the prison doors by night, and brought them out, and said,

Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 “ Go stand and speak in the temple to the people all the words of this life.”

Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

21 W hen they heard this, they entered into the temple about daybreak, and taught. But the high priest came, and those who were with him, and called the council together, and all the senate of the children of Israel, and sent to the prison to have them brought.

Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

22 B ut the officers who came didn’t find them in the prison. They returned and reported,

А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 “ We found the prison shut and locked, and the guards standing before the doors, but when we opened them, we found no one inside!”

говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

24 N ow when the high priest, the captain of the temple, and the chief priests heard these words, they were very perplexed about them and what might become of this.

Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

25 O ne came and told them, “Behold, the men whom you put in prison are in the temple, standing and teaching the people.”

Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

26 T hen the captain went with the officers, and brought them without violence, for they were afraid that the people might stone them.

Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

27 W hen they had brought them, they set them before the council. The high priest questioned them,

Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 s aying, “Didn’t we strictly command you not to teach in this name? Behold, you have filled Jerusalem with your teaching, and intend to bring this man’s blood on us.”

Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

29 B ut Peter and the apostles answered, “We must obey God rather than men.

Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 T he God of our fathers raised up Jesus, whom you killed, hanging him on a tree.

Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

31 G od exalted him with his right hand to be a Prince and a Savior, to give repentance to Israel, and remission of sins.

Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

32 W e are His witnesses of these things; and so also is the Holy Spirit, whom God has given to those who obey him.”

А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

33 B ut they, when they heard this, were cut to the heart, and determined to kill them.

Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

34 B ut one stood up in the council, a Pharisee named Gamaliel, a teacher of the law, honored by all the people, and commanded to put the apostles out for a little while.

І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

35 H e said to them, “You men of Israel, be careful concerning these men, what you are about to do.

І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

36 F or before these days Theudas rose up, making himself out to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves: who was slain; and all, as many as obeyed him, were dispersed, and came to nothing.

Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

37 A fter this man, Judas of Galilee rose up in the days of the enrollment, and drew away some people after him. He also perished, and all, as many as obeyed him, were scattered abroad.

Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

38 N ow I tell you, withdraw from these men, and leave them alone. For if this counsel or this work is of men, it will be overthrown.

І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

39 B ut if it is of God, you will not be able to overthrow it, and you would be found even to be fighting against God!”

А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

40 T hey agreed with him. Summoning the apostles, they beat them and commanded them not to speak in the name of Jesus, and let them go.

І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

41 T hey therefore departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer dishonor for Jesus’ name.

А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

42 E very day, in the temple and at home, they never stopped teaching and preaching Jesus, the Christ.

І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.