1 N ow there was a certain man of Ramathaim Zophim, of the hill country of Ephraim, and his name was Elkanah, the son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephraimite.

І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

2 H e had two wives. The name of one was Hannah, and the name of other Peninnah. Peninnah had children, but Hannah had no children.

А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.

3 T his man went up out of his city from year to year to worship and to sacrifice to Yahweh of Armies in Shiloh. The two sons of Eli, Hophni and Phinehas, priests to Yahweh, were there.

А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

4 W hen the day came that Elkanah sacrificed, he gave to Peninnah his wife, and to all her sons and her daughters, portions;

І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,

5 b ut to Hannah he gave a double portion, for he loved Hannah, but Yahweh had shut up her womb.

а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утробу.

6 H er rival provoked her severely, to irritate her, because Yahweh had shut up her womb.

А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.

7 A s he did so year by year, when she went up to Yahweh’s house. Her rival provoked her; therefore she wept, and didn’t eat.

І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.

8 E lkanah her husband said to her, “Hannah, why do you weep? Why don’t you eat? Why is your heart grieved? Am I not better to you than ten sons?”

І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?

9 S o Hannah rose up after they had finished eating and drinking in Shiloh. Now Eli the priest was sitting on his seat by the doorpost of Yahweh’s temple.

І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.

10 S he was in bitterness of soul, and prayed to Yahweh, weeping bitterly.

А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

11 S he vowed a vow, and said, “Yahweh of Armies, if you will indeed look at the affliction of your servant, and remember me, and not forget your servant, but will give to your servant a boy, then I will give him to Yahweh all the days of his life, and no razor shall come on his head.”

І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.

12 A s she continued praying before Yahweh, Eli saw her mouth.

І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.

13 N ow Hannah spoke in her heart. Only her lips moved, but her voice was not heard. Therefore Eli thought she was drunk.

А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.

14 E li said to her, “How long will you be drunk? Get rid of your wine!”

І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!

15 H annah answered, “No, my lord, I am a woman of a sorrowful spirit. I have not been drinking wine or strong drink, but I poured out my soul before Yahweh.

А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

16 D on’t consider your servant a wicked woman; for I have been speaking out of the abundance of my complaint and my provocation.”

Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.

17 T hen Eli answered, “Go in peace; and may the God of Israel grant your petition that you have asked of him.”

І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.

18 S he said, “Let your servant find favor in your sight.” So the woman went her way, and ate; and her facial expression wasn’t sad any more.

А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

19 T hey rose up in the morning early, and worshiped before Yahweh, and returned, and came to their house to Ramah. Then Elkanah knew Hannah his wife; and Yahweh remembered her.

І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

20 W hen the time had come, Hannah conceived, and bore a son; and she named him Samuel, saying, “Because I have asked him of Yahweh.”

І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

21 T he man Elkanah, and all his house, went up to offer to Yahweh the yearly sacrifice, and his vow.

І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.

22 B ut Hannah didn’t go up; for she said to her husband, “Not until the child is weaned; then I will bring him, that he may appear before Yahweh, and stay there forever.”

А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!

23 E lkanah her husband said to her, “Do what seems good to you. Wait until you have weaned him; only may Yahweh establish his word.” So the woman waited and nursed her son, until she weaned him.

І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

24 W hen she had weaned him, she took him up with her, with three bulls, and one ephah of meal, and a bottle of wine, and brought him to Yahweh’s house in Shiloh. The child was young.

А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.

25 T hey killed the bull, and brought the child to Eli.

І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.

26 S he said, “Oh, my lord, as your soul lives, my lord, I am the woman who stood by you here, praying to Yahweh.

І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.

27 I prayed for this child; and Yahweh has given me my petition which I asked of him.

Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.

28 T herefore I have also given him to Yahweh. As long as he lives he is given to Yahweh.” He worshiped Yahweh there.

А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.