1 W hen Jesus had finished all these words, he said to his disciples,

І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 “ You know that after two days the Passover is coming, and the Son of Man will be delivered up to be crucified.”

Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.

3 T hen the chief priests, the scribes, and the elders of the people were gathered together in the court of the high priest, who was called Caiaphas.

Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

4 T hey took counsel together that they might take Jesus by deceit, and kill him.

і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

5 B ut they said, “Not during the feast, lest a riot occur among the people.”

І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

6 N ow when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

7 a woman came to him having an alabaster jar of very expensive ointment, and she poured it on his head as he sat at the table.

підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

8 B ut when his disciples saw this, they were indignant, saying, “Why this waste?

Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

9 F or this ointment might have been sold for much, and given to the poor.”

Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

10 H owever, knowing this, Jesus said to them, “Why do you trouble the woman? Because she has done a good work for me.

Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

11 F or you always have the poor with you; but you don’t always have me.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

12 F or in pouring this ointment on my body, she did it to prepare me for burial.

Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

13 M ost certainly I tell you, wherever this Good News is preached in the whole world, what this woman has done will also be spoken of as a memorial of her.”

Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

14 T hen one of the twelve, who was called Judas Iscariot, went to the chief priests,

Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 a nd said, “What are you willing to give me, that I should deliver him to you?” They weighed out for him thirty pieces of silver.

і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 F rom that time he sought opportunity to betray him.

І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

17 N ow on the first day of unleavened bread, the disciples came to Jesus, saying to him, “Where do you want us to prepare for you to eat the Passover?”

А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

18 H e said, “Go into the city to a certain person, and tell him, ‘The Teacher says, “My time is at hand. I will keep the Passover at your house with my disciples.”’”

А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

19 T he disciples did as Jesus commanded them, and they prepared the Passover.

І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

20 N ow when evening had come, he was reclining at the table with the twelve disciples.

А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

21 A s they were eating, he said, “Most certainly I tell you that one of you will betray me.”

І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...

22 T hey were exceedingly sorrowful, and each began to ask him, “It isn’t me, is it, Lord?”

А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?

23 H e answered, “He who dipped his hand with me in the dish, the same will betray me.

А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

24 T he Son of Man goes, even as it is written of him, but woe to that man through whom the Son of Man is betrayed! It would be better for that man if he had not been born.”

Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

25 J udas, who betrayed him, answered, “It isn’t me, is it, Rabbi?” He said to him, “You said it.”

Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...

26 A s they were eating, Jesus took bread, gave thanks for it, and broke it. He gave to the disciples, and said, “Take, eat; this is my body.”

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

27 H e took the cup, gave thanks, and gave to them, saying, “All of you drink it,

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

28 f or this is my blood of the new covenant, which is poured out for many for the remission of sins.

бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

29 B ut I tell you that I will not drink of this fruit of the vine from now on, until that day when I drink it anew with you in my Father’s Kingdom.”

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

30 W hen they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.

А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

31 T hen Jesus said to them, “All of you will be made to stumble because of me tonight, for it is written, ‘I will strike the shepherd, and the sheep of the flock will be scattered.’

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

32 B ut after I am raised up, I will go before you into Galilee.”

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

33 B ut Peter answered him, “Even if all will be made to stumble because of you, I will never be made to stumble.”

А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.

34 J esus said to him, “Most certainly I tell you that tonight, before the rooster crows, you will deny me three times.”

Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...

35 P eter said to him, “Even if I must die with you, I will not deny you.” All of the disciples also said likewise.

Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.

36 T hen Jesus came with them to a place called Gethsemane, and said to his disciples, “Sit here, while I go there and pray.”

Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.

37 H e took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and severely troubled.

І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.

38 T hen he said to them, “My soul is exceedingly sorrowful, even to death. Stay here, and watch with me.”

Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...

39 H e went forward a little, fell on his face, and prayed, saying, “My Father, if it is possible, let this cup pass away from me; nevertheless, not what I desire, but what you desire.”

І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...

40 H e came to the disciples, and found them sleeping, and said to Peter, “What, couldn’t you watch with me for one hour?

І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...

41 W atch and pray, that you don’t enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

42 A gain, a second time he went away, and prayed, saying, “My Father, if this cup can’t pass away from me unless I drink it, your desire be done.”

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

43 H e came again and found them sleeping, for their eyes were heavy.

І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

44 H e left them again, went away, and prayed a third time, saying the same words.

І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

45 T hen he came to his disciples, and said to them, “Sleep on now, and take your rest. Behold, the hour is at hand, and the Son of Man is betrayed into the hands of sinners.

Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...

46 A rise, let’s be going. Behold, he who betrays me is at hand.”

Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

47 W hile he was still speaking, behold, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and clubs, from the chief priest and elders of the people.

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

48 N ow he who betrayed him gave them a sign, saying, “Whoever I kiss, he is the one. Seize him.”

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

49 I mmediately he came to Jesus, and said, “Hail, Rabbi!” and kissed him.

І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.

50 J esus said to him, “Friend, why are you here?” Then they came and laid hands on Jesus, and took him.

Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

51 B ehold, one of those who were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and struck the servant of the high priest, and struck off his ear.

А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

52 T hen Jesus said to him, “Put your sword back into its place, for all those who take the sword will die by the sword.

Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

53 O r do you think that I couldn’t ask my Father, and he would even now send me more than twelve legions of angels?

Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?

54 H ow then would the Scriptures be fulfilled that it must be so?”

Але як має збутись Писання, що так статися мусить?

55 I n that hour Jesus said to the multitudes, “Have you come out as against a robber with swords and clubs to seize me? I sat daily in the temple teaching, and you didn’t arrest me.

Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.

56 B ut all this has happened, that the Scriptures of the prophets might be fulfilled.” Then all the disciples left him, and fled.

Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...

57 T hose who had taken Jesus led him away to Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were gathered together.

А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

58 B ut Peter followed him from a distance, to the court of the high priest, and entered in and sat with the officers, to see the end.

Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.

59 N ow the chief priests, the elders, and the whole council sought false testimony against Jesus, that they might put him to death;

А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

60 a nd they found none. Even though many false witnesses came forward, they found none. But at last two false witnesses came forward,

і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

61 a nd said, “This man said, ‘I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.’”

і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.

62 T he high priest stood up, and said to him, “Have you no answer? What is this that these testify against you?”

Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?

63 B ut Jesus held his peace. The high priest answered him, “I adjure you by the living God, that you tell us whether you are the Christ, the Son of God.”

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?

64 J esus said to him, “You have said it. Nevertheless, I tell you, after this you will see the Son of Man sitting at the right hand of Power, and coming on the clouds of the sky.”

Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

65 T hen the high priest tore his clothing, saying, “He has spoken blasphemy! Why do we need any more witnesses? Behold, now you have heard his blasphemy.

Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!

66 W hat do you think?” They answered, “He is worthy of death!”

Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!

67 T hen they spit in his face and beat him with their fists, and some slapped him,

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,

68 s aying, “Prophesy to us, you Christ! Who hit you?”

і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...

69 N ow Peter was sitting outside in the court, and a maid came to him, saying, “You were also with Jesus, the Galilean!”

А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!

70 B ut he denied it before them all, saying, “I don’t know what you are talking about.”

А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...

71 W hen he had gone out onto the porch, someone else saw him, and said to those who were there, “This man also was with Jesus of Nazareth.”

А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!

72 A gain he denied it with an oath, “I don’t know the man.”

І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...

73 A fter a little while those who stood by came and said to Peter, “Surely you are also one of them, for your speech makes you known.”

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.

74 T hen he began to curse and to swear, “I don’t know the man!” Immediately the rooster crowed.

Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...

75 P eter remembered the word which Jesus had said to him, “Before the rooster crows, you will deny me three times.” He went out and wept bitterly.

І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...