1 W hen he had finished speaking to Saul, the soul of Jonathan was knit with the soul of David, and Jonathan loved him as his own soul.

І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 S aul took him that day, and would let him go no more home to his father’s house.

І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.

3 T hen Jonathan and David made a covenant, because he loved him as his own soul.

І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 J onathan stripped himself of the robe that was on him, and gave it to David, and his clothing, even including his sword, his bow, and his sash.

І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.

5 D avid went out wherever Saul sent him, and behaved himself wisely; and Saul set him over the men of war. It was good in the sight of all the people, and also in the sight of Saul’s servants.

І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

6 A s they came, when David returned from the slaughter of the Philistine, the women came out of all the cities of Israel, singing and dancing, to meet king Saul, with tambourines, with joy, and with instruments of music.

І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.

7 T he women sang to one another as they played, and said, “Saul has slain his thousands, David his ten thousands.”

І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

8 S aul was very angry, and this saying displeased him. He said, “They have ascribed to David ten thousands, and to me they have ascribed only thousands. What can he have more but the kingdom?”

І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!

9 S aul watched David from that day and forward.

І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.

10 O n the next day, an evil spirit from God came mightily on Saul, and he prophesied in the middle of the house. David played with his hand, as he did day by day. Saul had his spear in his hand;

І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 a nd Saul threw the spear, for he said, “I will pin David even to the wall!” David escaped from his presence twice.

І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

12 S aul was afraid of David, because Yahweh was with him, and had departed from Saul.

І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.

13 T herefore Saul removed him from his presence, and made him his captain over a thousand; and he went out and came in before the people.

І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом.

14 D avid behaved himself wisely in all his ways; and Yahweh was with him.

І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 W hen Saul saw that he behaved himself very wisely, he stood in awe of him.

І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.

16 B ut all Israel and Judah loved David; for he went out and came in before them.

А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.

17 S aul said to David, “Behold, my elder daughter Merab, I will give her to you as wife. Only be valiant for me, and fight Yahweh’s battles.” For Saul said, “Don’t let my hand be on him, but let the hand of the Philistines be on him.”

І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!

18 D avid said to Saul, “Who am I, and what is my life, or my father’s family in Israel, that I should be son-in-law to the king?”

А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?

19 B ut at the time when Merab, Saul’s daughter, should have been given to David, she was given to Adriel the Meholathite as wife.

І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 M ichal, Saul’s daughter, loved David; and they told Saul, and the thing pleased him.

а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.

21 S aul said, I will give her to him, that she may be a snare to him, and that the hand of the Philistines may be against him. Therefore Saul said to David, “You shall today be my son-in-law a second time.”

І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.

22 S aul commanded his servants, “Talk with David secretly, and say, ‘Behold, the king has delight in you, and all his servants love you. Now therefore be the king’s son-in-law.’”

І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.

23 S aul’s servants spoke those words in the ears of David. David said, “Does it seems to you a light thing to be the king’s son-in-law, since I am a poor man, and lightly esteemed?”

І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!

24 T he servants of Saul told him, saying, “David spoke like this.”

І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид.

25 S aul said, “Tell David, ‘The king desires no dowry except one hundred foreskins of the Philistines, to be avenged of the king’s enemies.’” Now Saul thought he would make David fall by the hand of the Philistines.

І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.

26 W hen his servants told David these words, it pleased David well to be the king’s son-in-law. Before the deadline,

І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі

27 D avid arose and went, he and his men, and killed two hundred men of the Philistines. Then David brought their foreskins, and they gave them in full number to the king, that he might be the king’s son-in-law. Then Saul gave him Michal his daughter as wife.

встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.

28 S aul saw and knew that Yahweh was with David; and Michal, Saul’s daughter, loved him.

І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.

29 S aul was even more afraid of David; and Saul was David’s enemy continually.

А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.

30 T hen the princes of the Philistines went out; and as often as they went out, David behaved himself more wisely than all the servants of Saul, so that his name was highly esteemed.

І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.