1 T herefore leaving the teaching of the first principles of Christ, let us press on to perfection—not laying again a foundation of repentance from dead works, of faith toward God,

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2 o f the teaching of baptisms, of laying on of hands, of resurrection of the dead, and of eternal judgment.

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

3 T his will we do, if God permits.

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4 F or concerning those who were once enlightened and tasted of the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Spirit,

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

5 a nd tasted the good word of God, and the powers of the age to come,

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

6 a nd then fell away, it is impossible to renew them again to repentance; seeing they crucify the Son of God for themselves again, and put him to open shame.

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7 F or the land which has drunk the rain that comes often on it, and produces a crop suitable for them for whose sake it is also tilled, receives blessing from God;

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

8 b ut if it bears thorns and thistles, it is rejected and near being cursed, whose end is to be burned.

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

9 B ut, beloved, we are persuaded of better things for you, and things that accompany salvation, even though we speak like this.

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10 F or God is not unrighteous, so as to forget your work and the labor of love which you showed toward his name, in that you served the saints, and still do serve them.

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

11 W e desire that each one of you may show the same diligence to the fullness of hope even to the end,

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12 t hat you won’t be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherited the promises.

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

13 F or when God made a promise to Abraham, since he could swear by no one greater, he swore by himself,

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

14 s aying, “Surely blessing I will bless you, and multiplying I will multiply you.”

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

15 T hus, having patiently endured, he obtained the promise.

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

16 F or men indeed swear by a greater one, and in every dispute of theirs the oath is final for confirmation.

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

17 I n this way God, being determined to show more abundantly to the heirs of the promise the immutability of his counsel, interposed with an oath;

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 t hat by two immutable things, in which it is impossible for God to lie, we may have a strong encouragement, who have fled for refuge to take hold of the hope set before us.

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 T his hope we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and entering into that which is within the veil;

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

20 w here as a forerunner Jesus entered for us, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.