1 T herefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2 o f instruction about washings and laying on of hands, and the resurrection of the dead and eternal judgment.

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

3 A nd this we will do, if God permits.

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4 F or in the case of those who have once been enlightened and have tasted of the heavenly gift and have been made partakers of the Holy Spirit,

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

5 a nd have tasted the good word of God and the powers of the age to come,

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

6 a nd then have fallen away, it is impossible to renew them again to repentance, since they again crucify to themselves the Son of God and put Him to open shame.

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7 F or ground that drinks the rain which often falls on it and brings forth vegetation useful to those for whose sake it is also tilled, receives a blessing from God;

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

8 b ut if it yields thorns and thistles, it is worthless and close to being cursed, and it ends up being burned. Better Things for You

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

9 B ut, beloved, we are convinced of better things concerning you, and things that accompany salvation, though we are speaking in this way.

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10 F or God is not unjust so as to forget your work and the love which you have shown toward His name, in having ministered and in still ministering to the saints.

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

11 A nd we desire that each one of you show the same diligence so as to realize the full assurance of hope until the end,

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12 s o that you will not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

13 F or when God made the promise to Abraham, since He could swear by no one greater, He swore by Himself,

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

14 s aying, “ I will surely bless you and I will surely multiply you.”

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

15 A nd so, having patiently waited, he obtained the promise.

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

16 F or men swear by one greater than themselves, and with them an oath given as confirmation is an end of every dispute.

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

17 I n the same way God, desiring even more to show to the heirs of the promise the unchangeableness of His purpose, interposed with an oath,

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18 s o that by two unchangeable things in which it is impossible for God to lie, we who have taken refuge would have strong encouragement to take hold of the hope set before us.

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19 T his hope we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and one which enters within the veil,

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

20 w here Jesus has entered as a forerunner for us, having become a high priest forever according to the order of Melchizedek.

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.