1 “ But now those younger than I mock me, Whose fathers I disdained to put with the dogs of my flock.

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

2 “ Indeed, what good was the strength of their hands to me? Vigor had perished from them.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

3 “ From want and famine they are gaunt Who gnaw the dry ground by night in waste and desolation,

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 W ho pluck mallow by the bushes, And whose food is the root of the broom shrub.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

5 “ They are driven from the community; They shout against them as against a thief,

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

6 S o that they dwell in dreadful valleys, In holes of the earth and of the rocks.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

7 “ Among the bushes they cry out; Under the nettles they are gathered together.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

8 “ Fools, even those without a name, They were scourged from the land.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

9 “ And now I have become their taunt, I have even become a byword to them.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

10 “ They abhor me and stand aloof from me, And they do not refrain from spitting at my face.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

11 “ Because He has loosed His bowstring and afflicted me, They have cast off the bridle before me.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

12 “ On the right hand their brood arises; They thrust aside my feet and build up against me their ways of destruction.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

13 “ They break up my path, They profit from my destruction; No one restrains them.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

14 “ As through a wide breach they come, Amid the tempest they roll on.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

15 “ Terrors are turned against me; They pursue my honor as the wind, And my prosperity has passed away like a cloud.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

16 “ And now my soul is poured out within me; Days of affliction have seized me.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 “ At night it pierces my bones within me, And my gnawing pains take no rest.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

18 “ By a great force my garment is distorted; It binds me about as the collar of my coat.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

19 “ He has cast me into the mire, And I have become like dust and ashes.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

20 “ I cry out to You for help, but You do not answer me; I stand up, and You turn Your attention against me.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

21 “ You have become cruel to me; With the might of Your hand You persecute me.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

22 “ You lift me up to the wind and cause me to ride; And You dissolve me in a storm.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

23 “ For I know that You will bring me to death And to the house of meeting for all living.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

24 “ Yet does not one in a heap of ruins stretch out his hand, Or in his disaster therefore cry out for help?

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 “ Have I not wept for the one whose life is hard? Was not my soul grieved for the needy?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 “ When I expected good, then evil came; When I waited for light, then darkness came.

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

27 “ I am seething within and cannot relax; Days of affliction confront me.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

28 “ I go about mourning without comfort; I stand up in the assembly and cry out for help.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

29 “ I have become a brother to jackals And a companion of ostriches.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

30 “ My skin turns black on me, And my bones burn with fever.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

31 “ Therefore my harp is turned to mourning, And my flute to the sound of those who weep.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...