1 » Pero hoy tengo que soportar las burlas de jovencitos a quienes doblo la edad; ¡a sus padres jamás les habría encomendado cuidar de los perros de mis rebaños!

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

2 ¿ De qué me habría servido contar con ellos, si en los brazos no tenían ninguna fuerza?

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

3 V agaban solitarios, muertos de hambre, huyendo de las sombras y de la soledad,

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 r ecogiendo hierbas del campo y haciendo fuego con raíces de enebro,

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

5 s iendo rechazados por todo el mundo, y tratados a gritos, como si fueran ladrones;

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

6 v iviendo en las barrancas de los arroyos, o en cuevas y entre las rocas,

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

7 a ullando en medio de la maleza, y reuniéndose entre los espinos.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

8 G ente envilecida, carente de nombre, de instintos tan bajos que no merecían vivir.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

9 » Pero ahora soy su hazmerreír; soy para ellos objeto de burla.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

10 M e rechazan, se alejan de mí, y aun se atreven a escupirme en la cara.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

11 C omo Dios me humilló y me soltó de su mano, me han perdido el respeto y se burlan de mí.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

12 M e tienen rodeado, como una chusma, y me empujan de un lado a otro para hacer que yo caiga y me pierda.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

13 M e cierran el paso, para destruirme, ¡se aprovechan de mi sufrimiento sin que nadie se lo impida!

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

14 ¡ Se lanzan furiosos contra mí, como soldados que asaltan una muralla!

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

15 L a confusión me domina; han lanzado mi honra por los aires; ¡mis riquezas se esfumaron como nubes!

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

16 » Una gran tristeza embarga mi alma; todo el tiempo me domina la aflicción.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 P or las noches, el dolor me corroe los huesos, el sueño se me va, y ya no encuentro reposo.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

18 ¡ Tú, Dios mío, me sujetas la ropa por el cuello con tal violencia que siento que me ahogo!

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

19 T ú me has derribado por el suelo, y ahora soy como el polvo, ¡sólo soy ceniza!

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

20 C lamo a ti, y no me escuchas; a ti recurro, y ni siquiera me miras.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

21 T e has vuelto muy cruel conmigo, pues me atacas con tu mano poderosa.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

22 M e has hecho volar por los aires, y por los aires vuelo, como nada.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

23 B ien sé que me llevas a la muerte, a la mansión reservada para todos los mortales.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

24 » ¿Acaso no se tiende la mano al necesitado cuando en su angustia reclama ayuda?

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 ¿ Acaso no me apiadé del afligido y tuve compasión del que nada tenía?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 C uando yo esperaba el bien, me vino el mal; cuando esperaba la luz, me cayó la oscuridad.

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

27 S iento en mi interior una gran agitación; tiempos de aflicción me tienen abrumado.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

28 A ndo en penumbras, sin la luz del sol; en medio de la congregación me levanto y clamo,

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

29 A hora soy compañero de los chacales y amigo de los avestruces.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

30 L a piel se me reseca, y se me desprende, y en los huesos siento un ardor insoportable.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

31 D e mi arpa brotan notas de tristeza; ¡de mi flauta salen cantos de lamento!

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...