1 Y o soy aquel que ha visto la aflicción bajo el látigo de su enojo.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

2 M e ha llevado por un sendero no de luz sino de tinieblas.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

3 A todas horas vuelve y revuelve su mano contra mí.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

4 H a hecho envejecer mi carne y mi piel; me ha despedazado los huesos.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

5 H a levantado en torno mío un muro de amargura y de trabajo.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

6 M e ha dejado en las tinieblas, como a los que murieron hace tiempo.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

7 P or todos lados me asedia y no puedo escapar; ¡muy pesadas son mis cadenas!

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

8 G rito pidiéndole ayuda, pero él no atiende mi oración.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

9 H a cercado con piedras mis caminos; me ha cerrado el paso.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

10 C omo un oso en acecho, como león agazapado,

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

11 m e desgarró por completo y me obligó a cambiar de rumbo.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

12 T ensó su arco y me puso como blanco de sus flechas.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

13 M e clavó en las entrañas las saetas de su aljaba.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

14 T odo el tiempo soy para mi pueblo motivo de burla.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

15 ¡ Me ha llenado de amargura! ¡Me ha embriagado de ajenjo!

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

16 M e ha roto los dientes, me ha cubierto de ceniza;

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

17 Y a no sé lo que es tener paz ni lo que es disfrutar del bien,

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

18 y concluyo: «Fuerzas ya no tengo, ni esperanza en el Señor.»

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

19 T an amargo como la hiel es pensar en mi aflicción y mi tristeza,

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

20 y lo traigo a la memoria porque mi alma está del todo abatida;

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

21 p ero en mi corazón recapacito, y eso me devuelve la esperanza.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 P or la misericordia del Señor no hemos sido consumidos; ¡nunca su misericordia se ha agotado!

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

23 ¡ Grande es su fidelidad, y cada mañana se renueva!

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

24 P or eso digo con toda el alma: «¡El Señor es mi herencia, y en él confío!»

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

25 E s bueno el Señor con quienes le buscan, con quienes en él esperan.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

26 E s bueno esperar en silencio que el Señor venga a salvarnos.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

27 E s bueno que llevemos el yugo desde nuestra juventud.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

28 D ios nos lo ha impuesto. Así que callemos y confiemos.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

29 H undamos la cara en el polvo. Tal vez aún haya esperanza.

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

30 D emos la otra mejilla a quien nos hiera. ¡Cubrámonos de afrentas!

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

31 E l Señor no nos abandonará para siempre;

Бо Господь не навіки ж покине!

32 n os aflige, pero en su gran bondad también nos compadece.

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

33 N o es la voluntad del Señor afligirnos ni entristecernos.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

34 H ay quienes oprimen a todos los encarcelados de la tierra,

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

35 y tuercen los derechos humanos en presencia del Altísimo,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

36 y aun trastornan las causas que defienden. Pero el Señor no lo aprueba.

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

37 ¿ Quién puede decir que algo sucede sin que el Señor lo ordene?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

38 ¿ Acaso lo malo y lo bueno no proviene de la boca del Altísimo?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

39 ¿ Cómo podemos quejarnos, si sufrimos por nuestros pecados?

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

40 E xaminemos nuestra conducta; busquemos al Señor y volvámonos a él.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

41 E levemos al Dios de los cielos nuestras manos y nuestros corazones.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

42 H emos sido rebeldes y desleales, y tú no nos perdonaste.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

43 L leno de ira, no nos perdonaste; ¡nos perseguiste y nos mataste!

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 T e envolviste en una nube para no escuchar nuestros ruegos.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

45 E ntre los paganos hiciste de nosotros motivo de vergüenza y de rechazo.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

46 T odos nuestros enemigos nos tuercen la boca;

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

47 s on para nosotros una trampa, ¡son motivo de temor, destrucción y quebranto!

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

48 ¡ Los ojos se me llenan de llanto al ver el desastre de mi ciudad amada!

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

49 M is ojos no dejan de llorar, pues ya no hay remedio,

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

50 a menos que desde los cielos el Señor se digne mirarnos.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

51 M e llena de tristeza ver el sufrimiento de las mujeres de mi ciudad.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

52 M is enemigos me acosaron sin motivo, como si persiguieran a un ave;

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

53 m e ataron y me arrojaron en un pozo, y sobre mí pusieron una piedra;

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

54 l as aguas me llegaron hasta el cuello, y llegué a darme por muerto.

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

55 D esde el fondo de la cárcel invoqué, Señor, tu nombre,

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

56 y tú oíste mi voz; no cerraste tus oídos al clamor de mis suspiros;

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

57 e l día que te invoqué, viniste a mí y me dijiste: «No tengas miedo.»

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

58 T ú, Señor, me defendiste; me salvaste la vida.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 T ú, Señor, viste mi agravio y viniste en mi defensa;

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

60 t e diste cuenta de que ellos sólo pensaban en vengarse de mí.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

61 T ú, Señor, sabes cómo me ofenden, cómo hacen planes contra mí;

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

62 s abes que mis enemigos a todas horas piensan hacerme daño;

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

63 ¡ en todo lo que hacen soy el tema de sus burlas!

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

64 ¡ Dales, Señor, el pago que merecen sus acciones!

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 ¡ Déjalos en manos de su obstinación! ¡Que tu maldición caiga sobre ellos!

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

66 E n tu furor, Señor, ¡persíguelos! ¡Haz que desaparezcan de este mundo!

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!