1 J esús volvió a hablarles en parábolas, y les dijo:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2 « El reino de los cielos es semejante a un rey que hizo una fiesta de bodas para su hijo.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3 Y envió el rey a sus siervos para convocar a los invitados a la fiesta de bodas, pero éstos no quisieron asistir.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4 V olvió el rey a enviar otros siervos, y les dijo: “Díganles a los invitados que ya he preparado el banquete; que he matado mis toros y animales engordados, y que todo está dispuesto. Que vengan a la fiesta.”

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5 P ero los invitados no hicieron caso. Uno de ellos se fue a su labranza, otro a sus negocios,

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6 y otros más agarraron a los siervos, los maltrataron y los mataron.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7 C uando el rey supo esto, se enojó; así que envió a sus ejércitos, destruyó a aquellos homicidas, y quemó su ciudad.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 E ntonces dijo a sus siervos: “La fiesta de bodas ya está preparada, pero los que fueron invitados no eran dignos de asistir.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9 P or tanto, vayan a las encrucijadas de los caminos, e inviten a la fiesta de bodas a todos los que encuentren.”

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10 L os siervos salieron por los caminos y juntaron a todos los que encontraron, lo mismo malos que buenos, y la fiesta de bodas se llenó de invitados.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11 » Cuando el rey entró para ver a los invitados y se encontró con uno que no estaba vestido para la boda,

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12 l e dijo: “Amigo, ¿cómo fue que entraste aquí, sin estar vestido para la boda?” Y aquél enmudeció.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13 E ntonces el rey dijo a los que servían: “Aten a éste de pies y manos, y échenlo de aquí, a las tinieblas de afuera. ¡Allí habrá llanto y rechinar de dientes!”

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14 P orque son muchos los llamados, pero pocos los escogidos.» La cuestión del tributo

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15 E ntonces los fariseos se fueron para pensar en cómo atrapar a Jesús en sus propias palabras.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16 E nviaron a sus discípulos, junto con los herodianos, a decirle: «Maestro, sabemos que eres amante de la verdad, y que enseñas con verdad el camino de Dios; sabemos también que no permites que nadie influya en ti ni te dejas llevar por las apariencias humanas.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17 P or tanto, dinos tu parecer. ¿Es lícito pagar tributo al César, o no?»

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18 P ero Jesús, que conocía la malicia de ellos, les dijo: «¡Hipócritas! ¿Por qué me tienden trampas?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19 M uéstrenme la moneda del tributo.» Y ellos le mostraron un denario.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20 E ntonces él les preguntó: «¿De quién es esta imagen, y esta inscripción?»

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21 L e respondieron: «Del César.» Y él les dijo: «Pues bien, den al César lo que es del César, y a Dios lo que es de Dios.»

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22 A l oír esto, se quedaron asombrados y se alejaron de él. La pregunta sobre la resurrección

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 E se mismo día se le acercaron los saduceos, que dicen que no hay resurrección, y le preguntaron:

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24 « Maestro, Moisés dijo que si alguno muere sin tener hijos, su hermano debe casarse con la viuda, para que su hermano tenga descendencia.

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25 A hora bien, entre nosotros se dio el caso de siete hermanos. El primero de ellos se casó y, como murió sin dejar descendencia, dejó su mujer al hermano que le seguía.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26 L o mismo sucedió con el segundo, y el tercero, hasta el séptimo.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27 A l final, todos murieron, y también la mujer.

А по всіх вмерла й жінка.

28 A sí que en la resurrección, ¿esposa de cuál de los siete será esta mujer, puesto que todos estuvieron casados con ella?»

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29 J esús les respondió: «El error de ustedes es que no conocen las Escrituras ni el poder de Dios;

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30 p orque en la resurrección, ni se casarán ni se darán en casamiento, sino que serán como los ángeles de Dios en el cielo.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31 P ero en cuanto a la resurrección de los muertos, ¿acaso no han leído ustedes lo que Dios les dijo? Porque él dijo:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32 “ Yo soy el Dios de Abrahán, el Dios de Isaac y el Dios de Jacob.” Así que Dios no es un Dios de muertos, sino de los que viven.»

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33 C uando la gente escuchaba esto, se admiraba de su enseñanza. El gran mandamiento

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34 A l enterarse los fariseos que Jesús había hecho callar a los saduceos, se reunieron alrededor de él;

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35 y uno de ellos, que era intérprete de la ley, para ponerlo a prueba le preguntó:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36 « Maestro, ¿cuál es el gran mandamiento en la ley?»

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37 J esús le respondió: «“Amarás al Señor tu Dios con todo tu corazón, y con toda tu alma, y con toda tu mente.”

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38 É ste es el primero y más importante mandamiento.

Це найбільша й найперша заповідь.

39 Y el segundo es semejante al primero: “Amarás a tu prójimo como a ti mismo.”

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40 D e estos dos mandamientos dependen toda la ley y los profetas.» ¿De quién es hijo el Cristo?

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41 M ientras los fariseos estaban reunidos, Jesús les preguntó:

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 « ¿Qué piensan ustedes del Cristo? ¿De quién es hijo?» Y le respondieron: «De David».

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43 E ntonces él les dijo: «¿Y cómo es que, en el Espíritu, David lo llama Señor? Pues dijo:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 » “El Señor le dijo a mi Señor: Siéntate a mi derecha, hasta que ponga a tus enemigos por estrado de tus pies.”

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45 ¿ Cómo, entonces, puede ser su hijo, si David lo llama Señor?»

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46 N adie podía responderle nada, y desde aquel día nadie se atrevió a hacerle más preguntas.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.