1 T omando Jesús la palabra, les habló otra vez en parábolas, diciendo:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2 E l reino de los cielos puede compararse a un rey que hizo un banquete de bodas para su hijo.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3 Y envió a sus siervos a llamar a los que habían sido invitados a las bodas, pero no quisieron venir.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4 D e nuevo envió otros siervos, diciendo: Decid a los que han sido invitados: “Ved, ya he preparado mi banquete; he matado mis novillos y animales cebados, y todo está aparejado; venid a las bodas.”

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5 P ero ellos no hicieron caso y se fueron: uno a su campo, otro a sus negocios,

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6 y los demás, echando mano a los siervos, los maltrataron y los mataron.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7 E ntonces el rey se enfureció, y enviando sus ejércitos, destruyó a aquellos asesinos e incendió su ciudad.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 L uego dijo a sus siervos: “La boda está preparada, pero los que fueron invitados no eran dignos.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9 “ Id, por tanto, a las salidas de los caminos, e invitad a las bodas a cuantos encontréis.”

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10 Y aquellos siervos salieron por los caminos, y reunieron a todos los que encontraron, tanto malos como buenos; y el salón de bodas se llenó de comensales.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11 P ero cuando el rey entró a ver a los comensales, vio allí a uno que no estaba vestido con traje de boda,

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12 y le dijo: “Amigo, ¿cómo entraste aquí sin traje de boda?” Y él enmudeció.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13 E ntonces el rey dijo a los sirvientes: “Atadle las manos y los pies, y echadlo a las tinieblas de afuera; allí será el llanto y el crujir de dientes.”

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14 P orque muchos son llamados, pero pocos son escogidos. El pago del impuesto al César

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15 E ntonces se fueron los fariseos y deliberaron entre sí cómo atraparle, sorprendiéndole en alguna palabra.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16 Y le enviaron sus discípulos junto con los herodianos, diciendo: Maestro, sabemos que eres veraz y que enseñas el camino de Dios con verdad, y no buscas el favor de nadie, porque eres imparcial.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17 D inos, pues, qué te parece: ¿Es lícito pagar impuesto al César, o no?

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18 P ero Jesús, conociendo su malicia, dijo: ¿Por qué me ponéis a prueba, hipócritas?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19 M ostradme la moneda que se usa para pagar ese impuesto. Y le trajeron un denario.

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20 Y El les dijo: ¿De quién es esta imagen y esta inscripción?

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21 E llos le dijeron: Del César. Entonces El les dijo: Pues dad al César lo que es del César, y a Dios lo que es de Dios.

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22 A l oír esto, se maravillaron; y dejándole, se fueron. Pregunta sobre la resurrección

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 E se día se le acercaron algunos saduceos (los que dicen que no hay resurrección ), y le preguntaron,

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24 d iciendo: Maestro, Moisés dijo: “ Si alguno muere sin tener hijos, su hermano, como pariente mas cercano, se casara con su mujer y levantara descendencia a su hermano.”

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25 A hora bien, había entre nosotros siete hermanos; y el primero se casó, y murió; pero no teniendo descendencia, le dejó la mujer a su hermano;

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26 d e igual manera también el segundo, y el tercero, hasta el séptimo.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27 Y después de todos, murió la mujer.

А по всіх вмерла й жінка.

28 P or tanto, en la resurrección, ¿de cuál de los siete será mujer? Porque todos ellos la tuvieron.

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29 P ero Jesús respondió y les dijo: Estáis equivocados por no comprender las Escrituras ni el poder de Dios.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30 P orque en la resurrección, ni se casan ni son dados en matrimonio, sino que son como los ángeles de Dios en el cielo.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31 Y en cuanto a la resurrección de los muertos, ¿no habéis leído lo que os fue dicho por Dios, cuando dijo:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32 “ Yo soy el Dios de Abraham, y el Dios de Isaac, y el Dios de Jacob ”? El no es Dios de muertos, sino de vivos.

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33 A l oír esto, las multitudes se admiraban de su enseñanza. El gran mandamiento

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34 P ero al oír los fariseos que Jesús había dejado callados a los saduceos, se agruparon;

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35 y uno de ellos, intérprete de la ley, para ponerle a prueba le preguntó:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36 M aestro, ¿cuál es el gran mandamiento de la ley?

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37 Y El le dijo: Amaras al Señor tu Dios con todo tu corazon, y con toda tu alma, y con toda tu mente.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38 E ste es el grande y el primer mandamiento.

Це найбільша й найперша заповідь.

39 Y el segundo es semejante a éste: Amaras a tu projimo como a ti mismo.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40 D e estos dos mandamientos dependen toda la ley y los profetas. Jesús, Hijo y Señor de David

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41 E stando reunidos los fariseos, Jesús les hizo una pregunta,

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 d iciendo: ¿Cuál es vuestra opinión sobre el Cristo ? ¿De quién es hijo? Ellos le dijeron: De David.

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43 E l les dijo: Entonces, ¿cómo es que David en el Espíritu le llama “Señor”, diciendo:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 “ Dijo el Señor a mi Señor: ‘ sientate a mi diestra, hasta que ponga a tus enemigos debajo de tus pies ’”?

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45 P ues si David le llama “Señor”, ¿cómo es El su hijo?

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46 Y nadie pudo contestarle ni una palabra, ni ninguno desde ese día se atrevió a hacerle más preguntas.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.