1 J esús comenzó a hablarles otra vez en parábolas, diciendo:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2 “ El reino de los cielos puede compararse a un rey que hizo un banquete de bodas para su hijo.

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3 Y envió a sus siervos a llamar a los que habían sido invitados a las bodas, pero no quisieron venir.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4 D e nuevo envió otros siervos, diciéndo les: ‘Digan a los que han sido invitados: “Ya he preparado mi banquete; he matado mis novillos y animales cebados, y todo está preparado; vengan a las bodas.”’

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5 P ero ellos no hicieron caso y se fueron: uno a su campo, otro a sus negocios,

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6 y los demás, echando mano a los siervos, los maltrataron y los mataron.

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7 E ntonces el rey se enfureció, y enviando sus ejércitos, destruyó a aquellos asesinos e incendió su ciudad.

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 L uego dijo a sus siervos: ‘La boda está preparada, pero los que fueron invitados no eran dignos.

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9 V ayan, por tanto, a las salidas de los caminos, e inviten a las bodas a cuantos encuentren.’

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10 A quellos siervos salieron por los caminos, y reunieron a todos los que encontraron, tanto malos como buenos; y el salón de bodas se llenó de invitados.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11 “ Pero cuando el rey entró a ver a los invitados, vio allí a uno que no estaba vestido con traje de boda,

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12 y le dijo: ‘Amigo, ¿cómo entraste aquí sin traje de boda?’ Pero el hombre se quedó callado.

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13 E l rey entonces dijo a los sirvientes: ‘Atenle las manos y los pies, y échenlo a las tinieblas de afuera; allí será el llanto y el crujir de dientes.’

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14 P orque muchos son llamados, pero pocos son escogidos.” El Pago del Impuesto al César

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15 E ntonces los Fariseos se fueron y deliberaron entre sí cómo atrapar a Jesús en alguna palabra que El dijera.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16 Y los Fariseos enviaron algunos de sus discípulos junto con los partidarios de Herodes (Antipas), diciendo: “Maestro, sabemos que eres veraz y que enseñas el camino de Dios con verdad, y no buscas el favor de nadie, porque eres imparcial.

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17 D inos, pues, cuál es Tu opinión: ¿Está permitido pagar impuesto al César, o no?”

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18 P ero Jesús, conociendo su malicia, dijo: “¿Por qué me ponen a prueba, hipócritas?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19 T raigan la moneda que se usa para pagar ese impuesto.” Y Le trajeron un denario (salario de un día).

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20 Y El les preguntó: “¿De quién es esta imagen y esta inscripción?”

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21 E llos le dijeron: “Del César.” Entonces El les dijo: “Pues den al César lo que es del César, y a Dios lo que es de Dios.”

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22 A l oír esto, se maravillaron; Lo dejaron y se fueron. Pregunta sobre la Resurrección

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 E se día se acercaron a Jesús algunos Saduceos, los que dicen que no hay resurrección,

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24 y Le dijeron: “Maestro, Moisés dijo: ‘ Si alguien muere sin tener hijos, su hermano, como pariente mas cercano, se casara con su mujer y levantara descendencia a su hermano.’

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25 A hora bien, había entre nosotros siete hermanos; el primero se casó, y murió; pero no teniendo descendencia, le dejó la mujer a su hermano.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26 D e igual manera también el segundo, y el tercero, hasta el séptimo.

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27 Y después de todos, murió la mujer.

А по всіх вмерла й жінка.

28 P or tanto, en la resurrección, ¿de cuál de los siete será mujer? Porque todos ellos la tuvieron.”

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29 P ero Jesús les respondió: “Están equivocados por no comprender las Escrituras ni el poder de Dios.

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30 P orque en la resurrección, ni se casan ni son dados en matrimonio, sino que son como los ángeles de Dios en el cielo.

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31 Y en cuanto a la resurrección de los muertos, ¿no han leído lo que les fue dicho por Dios, cuando dijo:

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32 ‘ Yo soy el Dios de Abraham, y el Dios de Isaac, y el Dios de Jacob ’? El no es Dios de muertos, sino de vivos.”

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33 A l oír esto, las multitudes se admiraban de Su enseñanza. El Gran Mandamiento

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34 L os Fariseos se agruparon al oír que Jesús había dejado callados a los Saduceos.

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35 U no de ellos, intérprete de la Ley (experto en la Ley de Moisés), para poner a prueba a Jesús, Le preguntó:

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36 “ Maestro, ¿cuál es el gran mandamiento de la Ley?”

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37 Y El le contestó: “ Amaras al Señor tu Dios con todo tu corazon, y con toda tu alma, y con toda tu mente.

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38 E ste es el grande y primer mandamiento.

Це найбільша й найперша заповідь.

39 Y el segundo es semejante a éste: Amaras a tu projimo como a ti mismo.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40 D e estos dos mandamientos dependen toda la Ley y los Profetas.” Jesús, Hijo y Señor de David

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41 E stando reunidos los Fariseos, Jesús les hizo una pregunta:

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 “ ¿Cuál es la opinión de ustedes sobre el Cristo (el Mesías)? ¿De quién es hijo?” “De David,” le contestaron ellos.

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43 J esús les dijo: “Entonces, ¿cómo es que David en el Espíritu Lo llama ‘Señor,’ diciendo:

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 ‘ Dijo el Señor a mi Señor: “ sientate a Mi diestra, hasta que ponga a Tus enemigos debajo de Tus pies ”’?

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45 P ues si David Lo llama ‘Señor,’ ¿cómo es El su hijo?”

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46 Y nadie Le pudo contestar ni una palabra, ni ninguno desde ese día se atrevió a hacer más preguntas a Jesús.

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.