1 “ ¿No está el hombre obligado a trabajar sobre la tierra ? ¿ No son sus días como los días de un jornalero ?

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

2 C omo esclavo que suspira por la sombra, Y como jornalero que espera con ansias su paga,

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 A sí me han dado en herencia meses inútiles, Y noches de aflicción me han asignado.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 C uando me acuesto, digo: ‘¿Cuándo me levantaré?’ Pero la noche sigue, Y estoy dando vueltas continuamente hasta el amanecer.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

5 M i carne está cubierta de gusanos y de una costra de tierra; Mi piel se endurece y supura.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 M is días pasan más veloces que la lanzadera de telar, Y llegan a su fin sin esperanza.

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 R ecuerda, oh Dios, que mi vida es un soplo, Mis ojos no volverán a ver el bien.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

8 E l ojo del que me ve no me verá más; Tus ojos estarán sobre mí, pero yo no existiré.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

9 C omo una nube se desvanece y pasa, Así el que desciende al Seol (región de los muertos) no subirá;

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 N o volverá más a su casa, Ni su lugar lo verá más.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 P or tanto, no refrenaré mi boca, Hablaré en la angustia de mi espíritu, Me quejaré en la amargura de mi alma.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 ¿ Soy yo el mar, o un monstruo marino, Para que Tú me pongas guardia?

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 S i digo: ‘Mi cama me consolará, Mi lecho atenuará mi queja,’

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 E ntonces Tú me asustas con sueños Y me aterrorizas con visiones.

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 M i alma, pues, escoge la asfixia, La muerte, en lugar de mis dolores.

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 L anguidezco; no he de vivir para siempre. Déjame solo, pues mis días son un soplo.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 ¿ Qué es el hombre para que lo engrandezcas, Para que Te preocupes por él,

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 P ara que lo examines cada mañana, Y a cada momento lo pongas a prueba ?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 ¿ Nunca apartarás de mí Tu mirada, Ni me dejarás solo hasta que trague mi saliva?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 ¿ He pecado ? ¿Qué Te he hecho, Oh guardián de los hombres ? ¿Por qué has hecho de mí Tu blanco, De modo que soy una carga para mí mismo?

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 E ntonces, ¿por qué no perdonas mi transgresión Y quitas mi iniquidad ? Porque ahora dormiré en el polvo; Y Tú me buscarás, pero ya no existiré.”

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...