1 I s there not an warfare and hard labor to man upon earth? And are not his days like the days of a hireling?

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

2 A s a servant earnestly longs for the shade and the evening shadows, and as a hireling who looks for the reward of his work,

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 S o am I allotted months of futile, and nights of misery are appointed to me.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 W hen I lie down I say, When shall I arise and the night be gone? And I am full of tossing to and fro till the dawning of the day.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

5 M y flesh is clothed with worms and clods of dust; my skin is broken and has become loathsome, and it closes up and breaks out afresh.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 M y days are swifter than a weaver’s shuttle, and are spent without hope.

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 O h, remember that my life is but wind (a puff, a breath, a sob); my eye shall see good no more.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

8 T he eye of him who sees me shall see me no more; while your eyes are upon me, I shall be gone.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

9 A s the cloud is consumed and vanishes away, so he who goes down to Sheol (the place of the dead) shall come up no more.

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 H e shall return no more to his house, neither shall his place know him any more.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 T herefore I will not restrain my mouth; I will speak in the anguish of my spirit, I will complain in the bitterness of my soul!

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 A m I the sea, or the sea monster, that You set a watch over me?

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 W hen I say, My bed shall comfort me, my couch shall ease my complaint,

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 T hen You scare me with dreams and terrify me through visions,

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 S o that I would choose strangling and death rather than these my bones.

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 I loathe my life; I would not live forever. Let me alone, for my days are a breath (futility).

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 W hat is man that You should magnify him and think him important? And that You should set Your mind upon him?

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 A nd that You should visit him every morning and try him every moment?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 H ow long will Your glance not look away from me, nor You let me alone till I swallow my spittle?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 I f I have sinned, what have I done You, O You Watcher and Keeper of men? Why have You set me as a mark for You, so that I am a burden to myself ?

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 A nd why do You not pardon my transgression and take away my iniquity? For now shall I lie down in the dust; and You will seek me diligently, I shall not be.

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...