1 Х іба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

Is there not an warfare and hard labor to man upon earth? And are not his days like the days of a hireling?

2 Я к раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

As a servant earnestly longs for the shade and the evening shadows, and as a hireling who looks for the reward of his work,

3 т ак місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

So am I allotted months of futile, and nights of misery are appointed to me.

4 К оли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

When I lie down I say, When shall I arise and the night be gone? And I am full of tossing to and fro till the dawning of the day.

5 З одяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

My flesh is clothed with worms and clods of dust; my skin is broken and has become loathsome, and it closes up and breaks out afresh.

6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

My days are swifter than a weaver’s shuttle, and are spent without hope.

7 П ам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Oh, remember that my life is but wind (a puff, a breath, a sob); my eye shall see good no more.

8 Н е побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

The eye of him who sees me shall see me no more; while your eyes are upon me, I shall be gone.

9 Я к хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

As the cloud is consumed and vanishes away, so he who goes down to Sheol (the place of the dead) shall come up no more.

10 н е вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

He shall return no more to his house, neither shall his place know him any more.

11 Т ож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

Therefore I will not restrain my mouth; I will speak in the anguish of my spirit, I will complain in the bitterness of my soul!

12 Ч и я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Am I the sea, or the sea monster, that You set a watch over me?

13 К оли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

When I say, My bed shall comfort me, my couch shall ease my complaint,

14 т о Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

Then You scare me with dreams and terrify me through visions,

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

So that I would choose strangling and death rather than these my bones.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

I loathe my life; I would not live forever. Let me alone, for my days are a breath (futility).

17 Щ о таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

What is man that You should magnify him and think him important? And that You should set Your mind upon him?

18 Т и щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

And that You should visit him every morning and try him every moment?

19 Я к довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

How long will Your glance not look away from me, nor You let me alone till I swallow my spittle?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

If I have sinned, what have I done You, O You Watcher and Keeper of men? Why have You set me as a mark for You, so that I am a burden to myself ?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

And why do You not pardon my transgression and take away my iniquity? For now shall I lie down in the dust; and You will seek me diligently, I shall not be.