1 І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

And Solomon made an alliance with Pharaoh king of Egypt and took Pharaoh’s daughter and brought her into the City of David until he had finished building his own house and the house of the Lord, and the wall around Jerusalem.

2 Т а народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

But the people sacrificed in the high places, for there was no house yet built to the Name of the Lord.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.

Solomon loved the Lord, walking in the statutes and practices of David his father, only he sacrificed and burned incense in the high places.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.

The king went to Gibeon to sacrifice there, for that was the great high place. One thousand burnt offerings Solomon offered on that altar.

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!

In Gibeon the Lord appeared to Solomon in a dream by night. And God said, Ask what I shall give you.

6 А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

Solomon said, You have shown to Your servant David my father great mercy and loving-kindness, according as he walked before You in faithfulness, righteousness, and uprightness of heart with You; and You have kept for him this great kindness and steadfast love, that You have given him a son to sit on his throne this day.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу.

Now, O Lord my God, You have made Your servant king instead of David my father, and I am but a lad; I know not how to go out (begin) or come in (finish).

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.

Your servant is in the midst of Your people whom You have chosen, a great people who cannot be counted for multitude.

9 Д ай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?

So give Your servant an understanding mind and a hearing heart to judge Your people, that I may discern between good and bad. For who is able to judge and rule this Your great people?

10 І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ.

It pleased the Lord that Solomon had asked this.

11 І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

God said to him, Because you have asked this and have not asked for long life or for riches, nor for the lives of your enemies, but have asked for yourself understanding to recognize what is just and right,

12 т о ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

Behold, I have done as you asked. I have given you a wise, discerning mind, so that no one before you was your equal, nor shall any arise after you equal to you.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.

I have also given you what you have not asked, both riches and honor, so that there shall not be any among the kings equal to you all your days.

14 А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!

And if you will go My way, keep My statutes and My commandments as your father David did, then I will lengthen your days.

15 І прокинувся Соломон, аж ось це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

Solomon awoke, and behold, it was a dream. He came to Jerusalem, stood before the ark of the covenant of the Lord, and offered burnt offerings and peace offerings, and made a feast for all his servants.

16 І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.

Then two women who had become mothers out of wedlock came and stood before the king.

17 І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі.

And one woman said, O my lord, I and this woman dwell in one house; and I was delivered of a child with her in the house.

18 І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.

And the third day after I was delivered, this woman also was delivered. And we were together; no stranger was with us, just we two in the house.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

And this woman’s child died in the night because she lay on him.

20 І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм...

And she arose at midnight and took my son from beside me while your handmaid slept and laid him in her bosom and laid her dead child in my bosom.

21 І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила...

And when I rose to nurse my child, behold, he was dead. But when I had considered him in the morning, behold, it was not the son I had borne.

22 А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем.

But the other woman said, No! But the living one is my son, and the dead one is your son! And this one said, No! But the dead son is your son, and the living is my son. Thus they spoke before the king.

23 І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.

The king said, One says, This is my son that is alive and yours is the dead one. The other woman says, No! But your son is the dead one and mine is the living one.

24 І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя.

And the king said, Bring me a sword. And they brought a sword to the king.

25 І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!...

And the king said, Divide the living child in two and give half to the one and half to the other.

26 І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!...

Then the mother of the living child said to the king, for she yearned over her son, O my lord, give her the living baby, and by no means slay him. But the other said, Let him not be mine or yours, but divide him.

27 А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати!

Then the king said, Give her the living baby, and by no means slay him. She is the child’s mother.

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

And all Israel heard of the judgment which the king had made, and they stood in awe of him, for they saw that the wisdom of God was in him to do justice.