1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

Again Jesus began to teach beside the lake. And a very great crowd gathered about Him, so that He got into a ship in order to sit in it on the sea, and the whole crowd was at the lakeside on the shore.

2 І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

And He taught them many things in parables (illustrations or comparisons put beside truths to explain them), and in His teaching He said to them:

3 С лухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

Give attention to this! Behold, a sower went out to sow.

4 І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

And as he was sowing, some seed fell along the path, and the birds came and ate it up.

5 Д руге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

Other seed fell on ground full of rocks, where it had not much soil; and at once it sprang up, because it had no depth of soil;

6 а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

And when the sun came up, it was scorched, and because it had not taken root, it withered away.

7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

Other seed fell among thorn plants, and the thistles grew and pressed together and utterly choked and suffocated it, and it yielded no grain.

8 І нше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

And other seed fell into good (well-adapted) soil and brought forth grain, growing up and increasing, and yielded up to thirty times as much, and sixty times as much, and even a hundred times as much as had been sown.

9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

And He said, He who has ears to hear, let him be hearing '> consider, and comprehend].

10 І , як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

And as soon as He was alone, those who were around Him, with the Twelve, began to ask Him about the parables.

11 І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

And He said to them, To you has been entrusted the mystery of the kingdom of God '> the secret counsels of God which are hidden from the ungodly]; but for those outside '> of our circle] everything becomes a parable,

12 щ об оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

In order that they may look and look but not see and perceive, and may hear and hear but not grasp and comprehend, lest haply they should turn again, and it '> their willful rejection of the truth] should be forgiven them.

13 І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

And He said to them, Do you not discern and understand this parable? How then is it possible for you to discern and understand all the parables?

14 С іяч сіє слово.

The sower sows the Word.

15 А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

The ones along the path are those who have the Word sown, but when they hear, Satan comes at once and takes away the message which is sown in them.

16 Т ак само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

And in the same way the ones sown upon stony ground are those who, when they hear the Word, at once receive and accept and welcome it with joy;

17 т а коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

And they have no real root in themselves, and so they endure for a little while; then when trouble or persecution arises on account of the Word, they immediately are offended (become displeased, indignant, resentful) and they stumble and fall away.

18 А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

And the ones sown among the thorns are others who hear the Word;

19 а ле клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

Then the cares and anxieties of the world and distractions of the age, and the pleasure and delight and false glamour and deceitfulness of riches, and the craving and passionate desire for other things creep in and choke and suffocate the Word, and it becomes fruitless.

20 А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

And those sown on the good (well-adapted) soil are the ones who hear the Word and receive and accept and welcome it and bear fruit—some thirty times as much as was sown, some sixty times as much, and some a hundred times as much.

21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

And He said to them, Is the lamp brought in to be put under a peck measure or under a bed, and not on the lampstand?

22 Б о немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

'> Things are hidden temporarily only as a means to revelation.] For there is nothing hidden except to be revealed, nor is anything kept secret except in order that it may be made known.

23 Х то має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

If any man has ears to hear, let him be listening and let him perceive and comprehend.

24 І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

And He said to them, Be careful what you are hearing. The measure you give '> the truth you hear] will be the measure that comes back to you—and more will be given to you who hear.

25 Б о хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

For to him who has will more be given; and from him who has nothing, even what he has will be taken away '> by force],

26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

And He said, The kingdom of God is like a man who scatters seed upon the ground,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

And then continues sleeping and rising night and day while the seed sprouts and grows and increases—he knows not how.

28 Б о родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

The earth produces by itself—first the blade, then the ear, then the full grain in the ear.

29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

But when the grain is ripe and permits, immediately he sends forth and puts in the sickle, because the harvest stands ready.

30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

And He said, With what can we compare the kingdom of God, or what parable shall we use to illustrate and explain it?

31 В оно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

It is like a grain of mustard seed, which, when sown upon the ground, is the smallest of all seeds upon the earth;

32 Я к посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

Yet after it is sown, it grows up and becomes the greatest of all garden herbs and puts out large branches, so that the birds of the air are able to make nests and dwell in its shade.

33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

With many such parables spoke the Word to them, as they were able to hear and to comprehend and understand.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

He did not tell them anything without a parable; but privately to His disciples ( those who were peculiarly His own) He explained everything.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

On that same day evening had come, He said to them, Let us go over to the other side.

36 І , лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

And leaving the throng, they took Him with them, as He was, in the boat. And other boats were with Him.

37 І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

And a furious storm of wind '> of hurricane proportions] arose, and the waves kept beating into the boat, so that it was already becoming filled.

38 А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

But He was in the stern, asleep on the cushion; and they awoke Him and said to Him, Master, do You not care that we are perishing?

39 Т оді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

And He arose and rebuked the wind and said to the sea, Hush now! Be still (muzzled)! And the wind ceased ( sank to rest as if exhausted by its beating) and there was a great calm ( a perfect peacefulness).

40 І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

He said to them, Why are you so timid and fearful? How is it that you have no faith (no firmly relying trust)?

41 А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

And they were filled with great awe and feared exceedingly and said one to another, Who then is this, that even wind and sea obey Him?