1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.

Now Joab son of Zeruiah knew that the king’s heart was toward Absalom.

2 І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.

And Joab sent to Tekoah and brought from there a wise woman and said to her, Pretend to be a mourner; put on mourning apparel, do not anoint yourself with oil, but act like a woman who has long been mourning for the dead.

3 І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.

And go to the king and speak thus to him. And Joab told her what to say.

4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!

When the woman of Tekoah spoke to the king, she fell on her face to the ground and did obeisance, and said, Help, O king!

5 І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

The king asked her, What troubles you? She said, I am a widow; my husband is dead.

6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.

And your handmaid had two sons, and they quarreled with one another in the field. There was no one to separate them, and one struck the other and killed him.

7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...

And behold, our whole family has risen against your handmaid, and they say, Deliver him who slew his brother, that we may kill him for the life of his brother whom he slew; and so they would destroy the heir also. And so quenching my coal which is left, they would leave to my husband neither name nor remnant upon the earth.

8 І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.

David said to the woman, Go home, and I will give orders concerning you.

9 І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.

And the woman of Tekoah said to the king, My lord, O king, let the guilt be on me and on my father’s house; let the king and his throne be guiltless.

10 І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.

The king said, If anyone says anything to you, bring him to me, and he shall not touch you again.

11 Т а вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

Then she said, I pray you, let the king remember the Lord your God, that the avenger of blood destroy not any more, lest they destroy my son. And David said, As the Lord lives, there shall not one hair of your son fall to the earth.

12 І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори!

Then the woman said, Let your handmaid, I pray you, speak one word to my lord the king. He said, Say on.

13 І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.

said, Why then have you planned such a thing against God’s people? For in speaking this word the king is like one who is guilty, in that does not bring home his banished one.

14 Б о ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

We must all die; we are like water spilled on the ground, which cannot be gathered up again. And God does not take away life, but devises means so that he who is banished may not be an utter outcast from Him.

15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.

And now I have come to speak of this thing to my lord the king because the people have made me afraid. And I thought, I will speak to the king; it may be that he will perform the request of his servant.

16 Б о цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.

For the king will hear to deliver his handmaid from the hand of the man who would destroy me and my son together from the inheritance of God.

17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!

And the woman said, The word of my lord the king will now give me rest and security, for as an angel of God is my lord the king to hear and discern good and evil. May the Lord your God be with you!

18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!

Then the king said to the woman, Hide not from me anything I ask you. And the woman said, Let my lord the king speak.

19 І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

The king said, Is the hand of Joab with you in all this? And the woman answered, As your soul lives, my lord the king, none can turn to the right hand or to the left from anything my lord the king has said. It was your servant Joab who directed me; he put all these words in my mouth.

20 Щ об змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

In order to change the course of matters your servant Joab did this. But my lord has wisdom like the wisdom of the angel of God—to know all things that are on the earth.

21 І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!

Then the king said to Joab, Behold now, I grant this; go, bring back the young man Absalom.

22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.

And Joab fell to the ground on his face and did obeisance and thanked the king. And Joab said, Today your servant knows that I have found favor in your sight, my lord, O king, in that the king has performed the request of his servant.

23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.

So Joab arose, went to Geshur, and brought Absalom to Jerusalem.

24 А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.

And the king said, Let him go to his own house, and let him not see my face. So Absalom went to his own house and did not see the king’s face.

25 А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.

But in all Israel there was none so much to be praised for his beauty as Absalom; from the sole of his foot to the crown of his head there was no blemish in him.

26 А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.

And when he cut the hair of his head, he weighed it—for at each year’s end he cut it, because its weight was a burden to him—and it weighed 200 shekels by the king’s weight.

27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

There were born to Absalom three sons and one daughter whose name was Tamar; she was a beautiful woman.

28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

Absalom dwelt two full years in Jerusalem and did not see the king’s face.

29 І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

So Absalom sent for Joab to send him to the king, but he would not come to him; even when he sent again the second time, he would not come.

30 І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.

Therefore Absalom said to his servants, See, Joab’s field is near mine, and he has barley there; go and set it on fire. So Absalom’s servants set the field afire.

31 Т оді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

Then Joab arose and went to Absalom at his house and said to him, Why have your servants set my field on fire?

32 І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...

Absalom answered Joab, I sent to you, saying, Come here, that I may send you to the king to ask, Why have I come from Geshur? It would be better for me to be there still. Now therefore, let me see the king, and if there is iniquity and guilt in me, let him kill me.

33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...

So Joab came to the king and told him. And when David had called for Absalom, he came to him and bowed himself on his face to the ground before the king; and kissed Absalom.