1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.

They set out from Elim, and all the congregation of Israel came to the Wilderness of Sin, which is between Elim and Sinai, on the fifteenth day of the second month after they left the land of Egypt.

2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.

And the whole congregation of Israel murmured against Moses and Aaron in the wilderness,

3 І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...

And said to them, Would that we had died by the hand of the Lord in the land of Egypt, when we sat by the fleshpots and ate bread to the full; for you have brought us out into this wilderness to kill this whole assembly with hunger.

4 І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.

Then the Lord said to Moses, Behold, I will rain bread from the heavens for you; and the people shall go out and gather a day’s portion every day, that I may prove them, whether they will walk in My law or not.

5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день.

On the sixth day they shall prepare to bring in twice as much as they gather daily.

6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.

So Moses and Aaron said to all Israel, At evening you shall know that the Lord has brought you out from the land of Egypt,

7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?

And in the morning you shall see the glory of the Lord, for He hears your murmurings against the Lord. For what are we, that you murmur against us?

8 І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!

And Moses said, when the Lord gives you in the evening flesh to eat and in the morning bread to the full, because the Lord has heard your grumblings which you murmur against Him; what are we? Your murmurings are not against us, but against the Lord.

9 І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!

And Moses said to Aaron, Say to all the congregation of Israel, Come near before the Lord, for He has heard your murmurings.

10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі!

And as Aaron spoke to the whole congregation of Israel, they looked toward the wilderness, and behold, the glory of the Lord appeared in the cloud!

11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

The Lord said to Moses,

12 Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!

I have heard the murmurings of the Israelites; speak to them, saying, At twilight you shall eat meat, and between the two evenings you shall be filled with bread; and you shall know that I am the Lord your God.

13 І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.

In the evening quails came up and covered the camp; and in the morning the dew lay round about the camp.

14 І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.

And when the dew had gone, behold, upon the face of the wilderness there lay a fine, round and flakelike thing, as fine as hoarfrost on the ground.

15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.

When the Israelites saw it, they said one to another, Manna. For they did not know what it was. And Moses said to them, This is the bread which the Lord has given you to eat.

16 Ц е те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.

This is what the Lord has commanded: Let every man gather of it as much as he will need, an omer for each person, according to the number of your persons; take it, every man for those in his tent.

17 І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.

The did so, and gathered, some more, some less.

18 І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди!

When they measured it with an omer, he who gathered much had nothing over, and he who gathered little had no lack; each gathered according to his need.

19 І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!

Moses said, Let none of it be left until morning.

20 Т а не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!

But they did not listen to Moses; some of them left of it until morning, and it bred worms, became foul, and stank; and Moses was angry with them.

21 І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.

They gathered it every morning, each as much as he needed, for when the sun became hot it melted.

22 І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.

And on the sixth day they gathered twice as much bread, two omers for each person; and all the leaders of the congregation came and told Moses.

23 А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку.

He said to them, The Lord has said, Tomorrow is a solemn rest, a holy Sabbath to the Lord; bake and boil what you will bake and boil today; and all that remains over put aside for you to keep until morning.

24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.

They laid it aside till morning, as Moses told them; and it did not become foul, neither was it wormy.

25 І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.

Moses said, Eat that today, for today is a Sabbath to the Lord. Today you shall find none in the field.

26 Ш ість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того.

Six days you shall gather it, but on the seventh day, the Sabbath, there shall be none.

27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.

On the seventh day some of the people went out to gather, but they found none.

28 І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?

The Lord said to Moses, How long do you refuse to keep My commandments and My laws?

29 П обачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!

See, the Lord has given you the Sabbath; therefore He gives you on the sixth day the bread for two days; let every man remain in his place; let no man leave his place on the seventh day.

30 І сьомого дня народ відпочивав.

So the people rested on the seventh day.

31 І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

The house of Israel called the bread manna; it was like coriander seed, white, and it tasted like wafers made with honey.

32 І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю.

Moses said, This is what the Lord commands, Take an omer of it to be kept throughout your generations, that they may see the bread with which I fed you in the wilderness when I brought you out of the land of Egypt.

33 І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь.

And Moses said to Aaron, Take a pot and put an omer of manna in it, and lay it up before the Lord, to be kept throughout your generations.

34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.

As the Lord commanded Moses, Aaron laid it up before the Testimony to be kept.

35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.

And the Israelites ate manna forty years, until they came to a habitable land; they ate the manna until they came to the border of the land of Canaan.

36 А гомер він десята частина ефи.

(Now an omer is the tenth of an ephah.)