1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.

And they journeyed from Elim, and all the congregation of the children of Israel came to the Wilderness of Sin, which is between Elim and Sinai, on the fifteenth day of the second month after they departed from the land of Egypt.

2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.

Then the whole congregation of the children of Israel complained against Moses and Aaron in the wilderness.

3 І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...

And the children of Israel said to them, “Oh, that we had died by the hand of the Lord in the land of Egypt, when we sat by the pots of meat and when we ate bread to the full! For you have brought us out into this wilderness to kill this whole assembly with hunger.”

4 І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.

Then the Lord said to Moses, “Behold, I will rain bread from heaven for you. And the people shall go out and gather a certain quota every day, that I may test them, whether they will walk in My law or not.

5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день.

And it shall be on the sixth day that they shall prepare what they bring in, and it shall be twice as much as they gather daily.”

6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.

Then Moses and Aaron said to all the children of Israel, “At evening you shall know that the Lord has brought you out of the land of Egypt.

7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?

And in the morning you shall see the glory of the Lord; for He hears your complaints against the Lord. But what are we, that you complain against us?”

8 І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!

Also Moses said, “ This shall be seen when the Lord gives you meat to eat in the evening, and in the morning bread to the full; for the Lord hears your complaints which you make against Him. And what are we? Your complaints are not against us but against the Lord.”

9 І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!

Then Moses spoke to Aaron, “Say to all the congregation of the children of Israel, ‘Come near before the Lord, for He has heard your complaints.’”

10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня показалася в хмарі!

Now it came to pass, as Aaron spoke to the whole congregation of the children of Israel, that they looked toward the wilderness, and behold, the glory of the Lord appeared in the cloud.

11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

And the Lord spoke to Moses, saying,

12 Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте, що Я Господь, Бог ваш!

“I have heard the complaints of the children of Israel. Speak to them, saying, ‘At twilight you shall eat meat, and in the morning you shall be filled with bread. And you shall know that I am the Lord your God.’”

13 І сталося ввечорі, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.

So it was that quails came up at evening and covered the camp, and in the morning the dew lay all around the camp.

14 І піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.

And when the layer of dew lifted, there, on the surface of the wilderness, was a small round substance, as fine as frost on the ground.

15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.

So when the children of Israel saw it, they said to one another, “What is it?” For they did not know what it was. And Moses said to them, “This is the bread which the Lord has given you to eat.

16 Ц е те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.

This is the thing which the Lord has commanded: ‘Let every man gather it according to each one’s need, one omer for each person, according to the number of persons; let every man take for those who are in his tent.’”

17 І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.

Then the children of Israel did so and gathered, some more, some less.

18 І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди!

So when they measured it by omers, he who gathered much had nothing left over, and he who gathered little had no lack. Every man had gathered according to each one’s need.

19 І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!

And Moses said, “Let no one leave any of it till morning.”

20 Т а не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!

Notwithstanding they did not heed Moses. But some of them left part of it until morning, and it bred worms and stank. And Moses was angry with them.

21 І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце і воно розтавало.

So they gathered it every morning, every man according to his need. And when the sun became hot, it melted.

22 І сталося шостого дня, поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.

And so it was, on the sixth day, that they gathered twice as much bread, two omers for each one. And all the rulers of the congregation came and told Moses.

23 А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку.

Then he said to them, “This is what the Lord has said: ‘Tomorrow is a Sabbath rest, a holy Sabbath to the Lord. Bake what you will bake today, and boil what you will boil; and lay up for yourselves all that remains, to be kept until morning.’”

24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.

So they laid it up till morning, as Moses commanded; and it did not stink, nor were there any worms in it.

25 І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.

Then Moses said, “Eat that today, for today is a Sabbath to the Lord; today you will not find it in the field.

26 Ш ість день будете збирати його, а дня сьомого субота: не буде в ній того.

Six days you shall gather it, but on the seventh day, the Sabbath, there will be none.”

27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.

Now it happened that some of the people went out on the seventh day to gather, but they found none.

28 І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?

And the Lord said to Moses, “How long do you refuse to keep My commandments and My laws?

29 П обачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!

See! For the Lord has given you the Sabbath; therefore He gives you on the sixth day bread for two days. Let every man remain in his place; let no man go out of his place on the seventh day.”

30 І сьомого дня народ відпочивав.

So the people rested on the seventh day.

31 І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

And the house of Israel called its name Manna. And it was like white coriander seed, and the taste of it was like wafers made with honey.

32 І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю.

Then Moses said, “This is the thing which the Lord has commanded: ‘Fill an omer with it, to be kept for your generations, that they may see the bread with which I fed you in the wilderness, when I brought you out of the land of Egypt.’”

33 І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь.

And Moses said to Aaron, “Take a pot and put an omer of manna in it, and lay it up before the Lord, to be kept for your generations.”

34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.

As the Lord commanded Moses, so Aaron laid it up before the Testimony, to be kept.

35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.

And the children of Israel ate manna forty years, until they came to an inhabited land; they ate manna until they came to the border of the land of Canaan.

36 А гомер він десята частина ефи.

Now an omer is one-tenth of an ephah.