1 Я к Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Therefore, when the Lord knew that the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John

2 х оч Ісус не христив Сам, а учні Його,

(though Jesus Himself did not baptize, but His disciples),

3 В ін покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

He left Judea and departed again to Galilee.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити.

But He needed to go through Samaria.

5 О тож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

So He came to a city of Samaria which is called Sychar, near the plot of ground that Jacob gave to his son Joseph.

6 Т ам же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Now Jacob’s well was there. Jesus therefore, being wearied from His journey, sat thus by the well. It was about the sixth hour.

7 Н адходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

A woman of Samaria came to draw water. Jesus said to her, “Give Me a drink.”

8 Б о учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

For His disciples had gone away into the city to buy food.

9 Т оді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Then the woman of Samaria said to Him, “How is it that You, being a Jew, ask a drink from me, a Samaritan woman?” For Jews have no dealings with Samaritans.

10 І сус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Jesus answered and said to her, “If you knew the gift of God, and who it is who says to you, ‘Give Me a drink,’ you would have asked Him, and He would have given you living water.”

11 К аже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

The woman said to Him, “Sir, You have nothing to draw with, and the well is deep. Where then do You get that living water?

12 Ч и Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Are You greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank from it himself, as well as his sons and his livestock?”

13 І сус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Jesus answered and said to her, “Whoever drinks of this water will thirst again,

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

but whoever drinks of the water that I shall give him will never thirst. But the water that I shall give him will become in him a fountain of water springing up into everlasting life.”

15 К аже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

The woman said to Him, “Sir, give me this water, that I may not thirst, nor come here to draw.”

16 Г оворить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Jesus said to her, “Go, call your husband, and come here.”

17 Ж інка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

The woman answered and said, “I have no husband.” Jesus said to her, “You have well said, ‘I have no husband,’

18 Б о п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

for you have had five husbands, and the one whom you now have is not your husband; in that you spoke truly.”

19 К аже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

The woman said to Him, “Sir, I perceive that You are a prophet.

20 О тці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Our fathers worshiped on this mountain, and you Jews say that in Jerusalem is the place where one ought to worship.”

21 І сус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Jesus said to her, “Woman, believe Me, the hour is coming when you will neither on this mountain, nor in Jerusalem, worship the Father.

22 В и вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

You worship what you do not know; we know what we worship, for salvation is of the Jews.

23 А ле наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

But the hour is coming, and now is, when the true worshipers will worship the Father in spirit and truth; for the Father is seeking such to worship Him.

24 Б ог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

God is Spirit, and those who worship Him must worship in spirit and truth.”

25 В ідказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

The woman said to Him, “I know that Messiah is coming” (who is called Christ). “When He comes, He will tell us all things.”

26 П ромовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Jesus said to her, “I who speak to you am He. ” The Whitened Harvest

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

And at this point His disciples came, and they marveled that He talked with a woman; yet no one said, “What do You seek?” or, “Why are You talking with her?”

28 П окинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

The woman then left her waterpot, went her way into the city, and said to the men,

29 Х одіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

“Come, see a Man who told me all things that I ever did. Could this be the Christ?”

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Then they went out of the city and came to Him.

31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

In the meantime His disciples urged Him, saying, “Rabbi, eat.”

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

But He said to them, “I have food to eat of which you do not know.”

33 П итали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Therefore the disciples said to one another, “Has anyone brought Him anything to eat?”

34 І сус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Jesus said to them, “My food is to do the will of Him who sent Me, and to finish His work.

35 Ч и не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

Do you not say, ‘There are still four months and then comes the harvest’? Behold, I say to you, lift up your eyes and look at the fields, for they are already white for harvest!

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

And he who reaps receives wages, and gathers fruit for eternal life, that both he who sows and he who reaps may rejoice together.

37 Б о про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

For in this the saying is true: ‘One sows and another reaps.’

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

I sent you to reap that for which you have not labored; others have labored, and you have entered into their labors.” The Savior of the World

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

And many of the Samaritans of that city believed in Him because of the word of the woman who testified, “He told me all that I ever did.”

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

So when the Samaritans had come to Him, they urged Him to stay with them; and He stayed there two days.

41 З начно ж більш вони ввірували через слово Його.

And many more believed because of His own word.

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

Then they said to the woman, “Now we believe, not because of what you said, for we ourselves have heard Him and we know that this is indeed the Christ, the Savior of the world.” Welcome at Galilee

43 Я к минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Now after the two days He departed from there and went to Galilee.

44 С ам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

For Jesus Himself testified that a prophet has no honor in his own country.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

So when He came to Galilee, the Galileans received Him, having seen all the things He did in Jerusalem at the feast; for they also had gone to the feast. A Nobleman’s Son Healed

46 Т оді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

So Jesus came again to Cana of Galilee where He had made the water wine. And there was a certain nobleman whose son was sick at Capernaum.

47 В ін, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

When he heard that Jesus had come out of Judea into Galilee, he went to Him and implored Him to come down and heal his son, for he was at the point of death.

48 І сус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Then Jesus said to him, “Unless you people see signs and wonders, you will by no means believe.”

49 Ц аредворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

The nobleman said to Him, “Sir, come down before my child dies!”

50 П ромовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Jesus said to him, “Go your way; your son lives.” So the man believed the word that Jesus spoke to him, and he went his way.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

And as he was now going down, his servants met him and told him, saying, “Your son lives!”

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Then he inquired of them the hour when he got better. And they said to him, “Yesterday at the seventh hour the fever left him.”

53 З розумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

So the father knew that it was at the same hour in which Jesus said to him, “Your son lives.” And he himself believed, and his whole household.

54 Ц е знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

This again is the second sign Jesus did when He had come out of Judea into Galilee.