1 Я к Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Cuando el Señor supo que los fariseos habían oído decir: «Jesús hace y bautiza más discípulos que Juan»

2 х оч Ісус не христив Сам, а учні Його,

(aunque en realidad Jesús no bautizaba, sino sus discípulos),

3 В ін покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

salió de Judea, y se fue otra vez a Galilea.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити.

Le era necesario pasar por Samaria,

5 О тож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

así que fue a una ciudad llamada Sicar, la cual está junto a la heredad que Jacob le dio a su hijo José.

6 Т ам же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Allí estaba el pozo de Jacob, y como Jesús estaba cansado del camino, se sentó allí, junto al pozo. Eran casi las doce del día.

7 Н адходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Una mujer de Samaria vino a sacar agua, y Jesús le dijo: «Dame de beber.»

8 Б о учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

Y es que sus discípulos habían ido a la ciudad para comprar de comer.

9 Т оді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

La samaritana le dijo: «¿Y cómo es que tú, que eres judío, me pides de beber a mí, que soy samaritana?» Y es que los judíos y los samaritanos no se tratan entre sí.

10 І сус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Jesús le respondió: «Si conocieras el don de Dios, y quién es el que te dice: “Dame de beber”; tú le pedirías a él, y él te daría agua viva.»

11 К аже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

La mujer le dijo: «Señor, no tienes con qué sacar agua, y el pozo es hondo. Así que, ¿de dónde tienes el agua viva?

12 Ч и Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

¿Acaso eres tú mayor que nuestro padre Jacob, que nos dio este pozo, del cual bebieron él, sus hijos y sus ganados?»

13 І сус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Jesús le respondió: «Todo el que beba de esta agua, volverá a tener sed;

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

pero el que beba del agua que yo le daré, no tendrá sed jamás. Más bien, el agua que yo le daré será en él una fuente de agua que fluya para vida eterna.»

15 К аже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

La mujer le dijo: «Señor, dame de esa agua, para que yo no tenga sed ni venga aquí a sacarla.»

16 Г оворить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Jesús le dijo: «Ve a llamar a tu marido, y luego vuelve acá.»

17 Ж інка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

La mujer le dijo: «No tengo marido.» Jesús le dijo: «Haces bien en decir que no tienes marido,

18 Б о п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

porque ya has tenido cinco maridos, y el que ahora tienes no es tu marido. Esto que has dicho es verdad.»

19 К аже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

La mujer le dijo: «Señor, me parece que tú eres profeta.

20 О тці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Nuestros padres adoraron en este monte, y ustedes dicen que el lugar donde se debe adorar es Jerusalén.»

21 І сус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Jesús le dijo: «Créeme, mujer, que viene la hora cuando ni en este monte ni en Jerusalén adorarán ustedes al Padre.

22 В и вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Ustedes adoran lo que no saben; nosotros adoramos lo que sabemos; porque la salvación viene de los judíos.

23 А ле наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

Pero viene la hora, y ya llegó, cuando los verdaderos adoradores adorarán al Padre en espíritu y en verdad; porque también el Padre busca que lo adoren tales adoradores.

24 Б ог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Dios es Espíritu; y es necesario que los que lo adoran, lo adoren en espíritu y en verdad.»

25 В ідказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

Le dijo la mujer: «Yo sé que el Mesías, llamado el Cristo, ha de venir; y que cuando él venga nos explicará todas las cosas.»

26 П ромовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Jesús le dijo: «Yo soy, el que habla contigo.»

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

En esto vinieron sus discípulos, y se asombraron de que hablaba con una mujer; sin embargo, ninguno le dijo: «¿Qué pretendes? ¿O de qué hablas con ella?»

28 П окинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

La mujer dejó entonces su cántaro y fue a la ciudad, y les dijo a los hombres:

29 Х одіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

«Vengan a ver a un hombre que me ha dicho todo cuanto he hecho. ¿No será éste el Cristo?»

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Entonces ellos salieron de la ciudad, y fueron a donde estaba Jesús.

31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

Mientras tanto, con ruegos los discípulos le decían: «Rabí, come.»

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

Pero él les dijo: «Para comer, yo tengo una comida que ustedes no conocen.»

33 П итали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Los discípulos se decían unos a otros: «¿Alguien le habrá traído algo para comer?»

34 І сус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Jesús les dijo: «Mi comida es hacer la voluntad del que me envió, y llevar a cabo su obra.

35 Ч и не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

¿Acaso no dicen ustedes: “Aún faltan cuatro meses para el tiempo de la siega”? Pues yo les digo: Alcen los ojos, y miren los campos, porque ya están blancos para la siega.

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Y el que siega recibe su salario y recoge fruto para vida eterna, para que se alegren por igual el que siembra y el que siega.

37 Б о про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

Porque en este caso es verdad lo que dice el dicho: “Uno es el que siembra, y otro es el que siega.”

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

Yo los he enviado a segar lo que ustedes no cultivaron; otros cultivaron, y ustedes se han beneficiado de sus trabajos.»

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

Muchos de los samaritanos de aquella ciudad creyeron en él por la palabra de la mujer, que en su testimonio decía: «Él me dijo todo lo que he hecho.»

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Entonces los samaritanos fueron adonde él estaba, y le rogaron que se quedara con ellos; y él se quedó allí dos días.

41 З начно ж більш вони ввірували через слово Його.

Y muchos más creyeron por la palabra de él,

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

y decían a la mujer: «Ya no creemos solamente por lo que has dicho, pues nosotros mismos hemos oído, y sabemos, que éste es verdaderamente el Salvador del mundo.» Jesús sana al hijo de un noble

43 Я к минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Dos días después, Jesús salió de allí y fue a Galilea;

44 С ам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

y es que Jesús mismo hizo constar que el profeta no tiene honra en su propia tierra.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Cuando llegó a Galilea, los galileos lo recibieron, pues habían visto todo lo que él había hecho durante la fiesta en Jerusalén; pues también ellos habían ido a la fiesta.

46 Т оді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

Jesús fue otra vez a Caná de Galilea, donde había convertido el agua en vino. En Cafarnaún había un oficial del rey, cuyo hijo estaba enfermo.

47 В ін, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Cuando éste supo que Jesús había llegado de Judea a Galilea, fue a verlo y le rogó que bajara y sanara a su hijo, que estaba a punto de morir.

48 І сус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Jesús le dijo: «Si ustedes no ven señales y prodigios, no creen.»

49 Ц аредворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

El oficial del rey le dijo: «Señor, ven a mi casa antes de que mi hijo muera.»

50 П ромовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Jesús le dijo: «Vuelve a tu casa, que tu hijo vive.» Y ese hombre creyó en lo que Jesús le dijo, y se fue.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

Cuando volvía a su casa, sus siervos salieron a recibirlo y le dieron la noticia: «¡Tu hijo vive!»

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Él les preguntó a qué hora había comenzado a estar mejor. Y le dijeron: «Ayer, a las siete, lo dejó la fiebre.»

53 З розумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

El padre entendió entonces que aquélla era la hora en que Jesús le había dicho «Tu hijo vive», y creyó, lo mismo que toda su familia.

54 Ц е знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Esta segunda señal la hizo Jesús cuando fue de Judea a Galilea.