1 А Йов відповів та й сказав:

Entonces Job les respondió:

2 А ж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

«¿Cuándo va a dejar de amargarme la vida y de herirme con sus palabras?

3 Д есять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

¡Ya es mucho lo que me han ofendido! ¿No les da vergüenza ofenderme tanto?

4 Я кщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Aun admitiendo que haya errado, las consecuencias son asunto mío.

5 Ч и ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

Pero ustedes se creen mejores que yo, y me echan en cara mi vergüenza.

6 З найте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Bien saben ustedes que Dios me ha derribado, y que me tiene atrapado en su red.

7 О сь ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Sufro de violencia, y él no me escucha; le pido ayuda, y no me hace justicia.

8 В ін дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Me ha cerrado el paso, me impide avanzar; mi camino está envuelto en las tinieblas.

9 В ін стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Me ha despojado de mis riquezas; ¡me ha arrebatado mi corona!

10 З відусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Por todos lados me acosa. Estoy acabado. ¡Soy como un árbol frondoso, arrancado de raíz!

11 І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Dios ha descargado su enojo contra mí, y me cuenta como uno de sus enemigos.

12 п олки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Reclutó contra mí a ejércitos de calamidades, y los hizo acampar alrededor de mi casa.

13 В іддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

»Hasta a mis hermanos los ha alejado de mí; mis amigos me ven y se alejan, como de un extraño.

14 м ої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Mis parientes se mantienen a distancia; mis conocidos me tienen olvidado.

15 М ешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Los visitantes me ven como a un extraño; las criadas de mi casa me desconocen.

16 Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Llamo a mis criados, y no me hacen caso, aun cuando personalmente se lo suplico.

17 М ій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Mi propia esposa no soporta mi aliento, cuando me acerco y le pregunto por nuestros hijos.

18 Н авіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Los jóvenes imberbes me miran con desdén, y en cuanto me levanto hablan mal de mí.

19 М ої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Sufro el desprecio de mis propios amigos; mis seres queridos me han vuelto la espalda.

20 Д о шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Tengo la piel y la carne pegadas a los huesos, y los dientes se me caen de las encías.

21 З милуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

»¡Amigos míos, por favor, apiádense de mí, que sobre mí ha caído la mano de Dios!

22 Ч ого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Ustedes me persiguen como el mismo Dios, ¿y todavía no se hartan de devorarme?

23 О , коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

¡Cómo quisiera que mis palabras se escribieran, y que en un libro quedaran registradas!

24 к оли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

¡Cómo quisiera que se grabaran con cincel, y para siempre quedaran esculpidas en piedra!

25 Т а я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

Yo sé que mi Redentor vive, y que al final se levantará del polvo.

26 ц ю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

También sé que he de contemplar a Dios, aun cuando el sepulcro destruya mi cuerpo.

27 с ам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Yo mismo seré quien lo vea, y lo veré con mis propios ojos, aun cuando por dentro ya estoy desfalleciendo.

28 К оли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Si ustedes me persiguen, pregúntense por qué, ya que el origen de mis males soy yo mismo.

29 т о побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Tiemblen de miedo ante la espada, pues con ella Dios castiga toda clase de maldad. Así sabrán que hay alguien que juzga.»